Як усиновити дитину під час війни? Що треба знати і з чого почати
За два з половиною роки повномасштабної війни 15 274 дитини залишилися без батьківського піклування. Таку статистику озвучили у Національній сервісній службі у коментарі "УП. Життя".
Водночас за цей період понад дві тисячі українських дітей знайшли нові сім’ї завдяки усиновленню.
Які труднощі криються у процесі усиновлення, а що спростилося під час війни розбиралися разом із керівницею експертної групи з усиновлення Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей Оленою Ремень.
Крім того, далі пояснюємо:
Хто може стати усиновлювачем, а кому це заборонено
Усиновлення – це процес, під час якого усиновлювачі приймають у сім'ю дитину на підставі рішення суду. З цього моменту юридично припиняються всі зв’язки між дитиною і її рідними батьками. Відтак усиновлювач матиме всі ті права й обов’язки, які раніше мали рідні батьки.
Усиновити дитину в Україні можуть самотні люди або пари, які перебувають у шлюбі. При цьому усиновлювач повинен бути:
- громадянином України, який живе на підконтрольній Україні території;
- дієздатною людиною віком від 21 року (виняток – усиновлювач є родичем дитини);
- старшим за дитину не менше ніж на 15 років (якщо усиновлюють повнолітню людину, різниця у віці з усиновлювачами має бути не меншою ніж 18 років).
В Україні не можуть стати усиновлювачами:
- дві людини однієї статі;
- обмежені в дієздатності або визнані недієздатними;
- ті, хто за станом здоров’я потребує стороннього догляду;
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не поновили;
- люди, які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення скасували (забрали дитину з сімʼї) з їхньої вини;
- люди, які перебувають на обліку у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- люди, які зловживають спиртними напоями або наркотиками;
- люди, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;
- люди, які мають хвороби з переліку, затвердженого наказом МОЗ;
- люди без громадянства;
- ті, хто були засуджені за кримінальні злочини;
- люди, інтереси яких суперечать інтересам дитини, у тому числі ті, хто вчиняв домашнє насильство;
- ті, хто перебуває у шлюбі з людиною, яка має судимість, яку позбавили батьківських прав або з людиною, яка була усиновлювачем, але це скасували з її вини.
Крім того, не зможуть усиновити дитину люди, чий середньомісячний сукупний дохід менший, ніж прожитковий мінімум на кожного члена сімʼї (разом з дітьми, які усиновлюються). Також, ті, чиє житло в незадовільному санітарно-гігієнічному стані, і там не можна облаштувати окреме спальне місце для дитини та місце для її занять.
Після початку повномасштабної війни до переліку людей, яким не дозволять усиновити дитину додали:
- тих, хто перебуває на тимчасово окупованих територіях;
- тих, хто тимчасово або постійно живе за межами України
- іноземцям, крім випадків, коли вони є родичами дитини, хочуть усиновити брата чи сестру дитини, яку усиновили раніше або коли один з подружжя вирішив усиновити дитину другого.
Внутрішньо переміщені особи ж можуть стати усиновлювачами. Для цього потрібно стати на облік кандидатів у місці, де ті проживають тепер.
Якщо ж ВПО раніше вже стояли на обліку кандидатів в усиновлювачі, вони можуть звернутися до служби у справах дітей обласної або Київської міської державної (військової) адміністрації. Так вони отримають можливість прийняти в сім’ю дітей, які стоять на обліку того регіону, куди перемістилися.
Якщо усиновити одну й ту ж дитину хочуть декілька людей, надати перевагу можуть громадянам:
- які вже виховують у своїй сімʼї дитину, яка всиновлюється;
- які усиновлюють кількох дітей – братів чи сестер;
- які є родичами дитини;
- які у шлюбі з матірʼю або батьком дитини, яку усиновлюють.
Крім того, переважне право на усиновлення має подружжя.
Кого з дітей можна усиновити
Картки з інформацією про дітей, які стоять на обліку з усиновлення, можна знайти на сайті Міністерства соціальної політики. Однак переглядати їх варто вже після того, як людина збере всі потрібні документи, пройде навчання та отримає статус кандидата в усиновлювачі, каже експертка Координаційного центру розвитку сімейного виховання та розвитку дітей Олена Ремень.
Крім того, потрібно впевнитися, що дитину, чия анкета є на сайті не намагається усиновити хтось інший.
"Люди дуже часто моніторять сайт Мінсоцполітики, коли тільки починають готувати документи для усиновлення дитини. Іноді думають, що можуть зателефонувати за номером під анкетою і сказати: "Ми зацікавлені в усиновленні цієї дитини, будь ласка, нікому її не показуйте". Звичайно, це так не відбувається.
Коли кандидати телефонують, спочатку у них запитають, з якої вони області, чи перебувають на обліку, чи у них є потрібні документи. І якщо на той момент немає інших кандидатів, які вже отримали направлення для знайомства та розпочали процедуру усиновлення, тоді їм буде призначена співбесіда", – говорить Олена Ремень.
Після проходження всіх потрібних кроків майбутні усиновлювачі також дізнаються, яких дітей можна прийняти в сім'ю в межах свого регіону. Місцеві служби у справах дітей тепер зможуть шукати їх не лише в межах міста, а й по всій області. Якщо дитину потрібного віку чи статі не підібрали в межах області усиновлювачів, то переходять до пошуку в інших регіонах України.
Не можна усиновити дітей, які перебувають на тимчасово окупованій території. Але дозволяють усиновити дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які евакуювалися із закладів за кордон.
Також можна прийняти в сім'ю дитину, яка стала внутрішньо переміщеною особою. Умова – вона обов'язково повинна стояти на обліку з усиновлення.
Зазвичай для усиновлення не можна роз'єднувати братів та сестер. Для того, щоб зберегти родинні стосунки між дітьми, всі брати і сестри влаштовуються в одну сім’ю. Однак є змога усиновити лише одну чи одного з них, якщо інша дитина має тяжку хворобу, яка вимагає постійного догляду. Таке рішення ухвалює орган опіки і піклування.
Зараз на обліку з усиновлення перебуває понад 15 тисяч дітей, каже експертка Координаційного центру сімейного виховання і розвитку дітей. З них 90% – діти, старші шести років, діти з великих сімейних груп і діти з інвалідністю. Натомість, за словами експертки, 60% кандидатів хочуть усиновити дитину у віці до шести років, без братів та сестер і з хорошим станом здоров'я. Через це пошук дитини ускладнюється.
Ще одна умова, за якою дитину відповідного віку і рівня розвитку можна усиновити – її згода. Перед тим, як дозволяти потенційним усиновлювачам брати дитину в сім'ю, з нею повинні поспілкуватися і дати можливість погодитися чи відмовитися від цього.
Куди звертатися, щоб подати заяву на усиновлення
Якщо ви хочете усиновити дитину, для початку потрібно звернутися до служби у справах дітей свого міста або районної служби (якщо мешкаєте у селі). Згодом подати заяву, щоб стати на облік кандидатів в усиновлювачі, та додати до неї документи:
1. Копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
2. Довідку про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній рік.
3. Копію свідоцтва про шлюб, якщо заяву подає подружжя.
4. Висновок про стан здоров’я заявників.
5. Завірену письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини, якщо її усиновлює один з подружжя.
6. Довідку про наявність чи відсутність судимості.
7. Копію документа, що підтверджує право власності на житло.
8. Копію реєстраційного номера платника податків (за наявності).
9. Копію документа із номером запису в демографічному реєстрі (за наявності).
Термін дії документів – 18 місяців із дня, коли їх видали. Якщо термін закінчився, а кандидат в усиновлювачі не може поновити документи, під час воєнного стану його не знімають з обліку.
Подати заяву можна й онлайн у Дії. Про те, як це зробити, можете прочитати в нашому попередньому матеріалі.
Яка процедура усиновлення: основні кроки
Протягом пʼяти днів після перевірки усіх документів служба у справах дітей перевіряє стан житла і побутові умови заявника.
Якщо вони відповідають вимогам, служба видає направлення на проходження підготовки з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Навчання організовують обласні центри соціальних служб і залучають тренерів – спеціалістів психології, педагогіки, медицини, працівників служб у справах дітей. Майбутніх усиновлювачів вчать, зокрема, як знайомитися з дитиною, як допомогти їй швидше адаптуватися і виховувати її. Якщо ж усиновлювач – родич, опікун, піклувальник або один із прийомних батьків чи батьків-вихователів, таку підготовку проходити не треба.
Тривалість навчання залежить від його програми і вимірюється в годинах, пояснює Олена Ремень. Існують окремі програми для різних форм сімейного виховання та для усиновлення, а існує програма, де вони навчаються одночасно. Або ж навчання може бути однаковим на початку, а відрізнятися за формами виховання лише в кінці курсу.
"Якщо група, наприклад, навчається кожного дня зранку до вечора, навчання буде тривати до 8 робочих днів. Якщо лише ввечері по 3-4 години, триватиме вже 2-3 тижні, а коли тільки один раз на тиждень – до двох місяців.
Тренери, які проводять навчання і самі кандидати у різні форми сімейного виховання говорять про те, що програма якісна, але варто було б її розширити. Наприклад, додати теми з виховання дітей з інвалідністю, дітей з поведінковими порушеннями, дітей, які зазнавали домашнього насильства", – зазначає керівниця експертної групи з усиновлення.
Довідка про проходження курсу підготовки з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування дійсна 2 роки.
Упродовж п'яти днів після того, як навчання закінчиться, установа, яка його проводила, надішле довідку про проходження електронною поштою і зателефонує до служби у справах дітей.
Далі служба готує висновок та ставить заявника на облік кандидатів в усиновлювачі. Після цього вони зможуть ознайомитися з анкетами дітей, які стоять на обліку з усиновлення.
Раніше для підбору анкет служба у справах дітей обов’язково враховувала рекомендації спеціалістів щодо віку та стану здоров'я дитини, яку може усиновити сім'я. Вони зазначалися в довідці, яку кандидати отримували після проходження навчання.
Утім зараз цю норму змінили, тому служба має надати кандидатам інформацію про дітей, які є на обліку, поцікавитися побажаннями усиновлювачів щодо кількості і віку дітей та проаналізувати, яка дитина їм підійде.
Наступний крок після розгляду анкет кандидатами – обрані діти та сім’я починають зустрічатися і знайомитися.
Коли майбутні усиновлювачі з дитиною обрали одне одного, то заяву про усиновлення подають до суду.
За змінами, які ухвалив уряд 22 березня, родина, яка хоче усиновити дитину, зможе забрати її ще до судового рішення. Це може відбутися, якщо кандидати в усиновлювачі отримали позитивний висновок від органу опіки та піклування про те, що усиновлення доцільне і відповідає інтересам дитини, та подали заяву до суду.
Однак суд залишається обов'язковим етапом усиновлення, наголошує експертка. Лише за його рішенням дозволять змінити свідоцтво про народження дитини, її прізвище, імʼя, дату і місце народження. А також юридично засвідчити, що усиновлювачі – нові батьки дитини.
"На практиці норма про тимчасову передачу дитини кандидатам в усиновлювачі вже застосовується, але виникає низка труднощів правового характеру. Наприклад, у такому випадку вони не набувають статусу її законного представника. І якщо раптом розгляд справи судом затягнеться, то усиновлювачі не зможуть приймати рішення щодо цієї дитини. До прикладу, на медичне втручання", – розповідає керівниця експертної групи з усиновлення.
Як має проходити засідання суду щодо усиновлення
Подати до суду потрібно буде такі документи:
- заяву з назвою суду, до якого подається заява, ім’ям, місцем проживання заявника, прізвищем, ім’ям, по батькові, віком дитини, її місцем проживання, відомостями про стан її здоров’я;
- якщо усиновлювачі планують змінити прізвище, імʼя, по-батькові дитини, дату або місце її народження, це також потрібно зазначити у заяві;
- копію свідоцтва про шлюб і письмову згоду другого з подружжя, засвідчену нотаріусом, якщо дитину усиновлює один із подружжя;
- медичний висновок про стан здоров'я заявника;
- довідку з місця роботи із зазначеною заробітною платою або копію декларації про доходи;
- документ, що підтверджує право власності або користування житлом.
Орган опіки та піклування повинен подати до суду висновок про те, чи усиновлення доцільне і відповідає інтересам дитини. До висновку мають додати:
- акт обстеження умов життя заявника;
- свідоцтво про народження дитини;
- медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний та розумовий розвиток;
- згоду батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу і самої дитини на усиновлення.
На засіданні суду мають бути присутні:
- заявник;
- представник органу опіки та піклування або відповідного органу виконавчої влади;
- дитина, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення;
- зацікавлені особи, яких суд визнає за потрібне допитати.
Усиновлювачі мають право приховувати від інших факт усиновлення, а також від дитини, яку приймають у сім'ю. У такому випадку закон дозволяє суду розглядати справу в закритому засіданні.
За результатами розгляду справи, суд ухвалює рішення про усиновлення. Коли рішення набере законної сили, усиновлювачі матимуть всі ті ж права, що й раніше належали біологічним батькам дитини.
Олена Ремень каже, що процедура усиновлення може здатися складною з двох причин. Перша – вона досить тривала в часі, тому варто бути до цього готовим. Друга – майбутнім усиновлювачам може бути складно знайти саме ту дитину, яку вони хочуть усиновити, тож експертка радить не завищувати свої очікування щодо цього.
"Тривалий час процедури справді дозволяє ще раз зважити рішення, проаналізувати можливості, ресурси, свою готовність. Щоб вона в майбутньому не привела до скасування усиновлення. Для дітей – дуже велика травма, якщо воно виявилось невдалим. Як би ми не хотіли, щоб всі усиновлення були щасливими, на жаль, випадки відмов все ж трапляються", – говорить експертка.
Протягом перших трьох років після усиновлення служба у справах дітей щороку перевіряє умови, у яких живе і виховується дитина. Далі приходить з перевіркою раз на три роки до того часу, поки дитина не досягне повноліття.
