- Що спонукає досліджувати свій рід
- Як почати дослідження з опитування родичів
- Як організувати виїзну експедицію в місце проживання предків
- Як працювати з архівами та які документи досліджувати
- Як застосувати OSINT для пошуку родичів
- Як перевірити, чи людина належала до вашого роду
- Як систематизувати результати дослідження
- Що може завести дослідження у глухий кут
- Чому важливо зберігати пам'ять про свій рід
Слідами предків. Як дослідити своє родинне дерево та навіщо це потрібно
— 13 серпня, 06:00
V_Nikitenko/DEPOSITPHOTOS
"Знання про свій рід і походження дає мені відчуття, що я дерево, яке вкорінилося. Тільки тоді, коли дерево вкорінюється, воно стає міцним. Це саме відчуваю і я", – розповідає жінка, якій самотужки вдалося дослідити понад двісті років власної родинної історії.
Вже понад 11 років Ксенія досліджує свій родовід. За цей час встигла докопати до родичів у восьмому коліні, а її генеалогічне дерево простяглося на шість ватманів з інформацією про членів великої родини.
"Дослідження свого роду – справа не з простих. У цьому виклик і сила. Завдяки копанню в історії предків я знаю свій рід: його міць та енергію", – розповідає жінка.
"Українська правда. Життя" розпитала Ксенію, генеалогиню Ольгу Сендецьку та одного з керівників OSINT-агенції Molfar Костянтина Кузьменка про те, з чого почати пошуки своїх коренів, з якими викликами доведеться мати справу та що історія нашої родини може розказати про нас самих.
ВІДЕО ДНЯ
Що спонукає досліджувати свій рід
"Моя історія дослідження родоводу почалася у 2014 році. У технікумі мені дали завдання зробити своє родинне дерево: вписати туди маму, тата, дідусів, бабусь, прадідусів та прабабусь. Тоді я прийшла за допомогою до своєї бабусі, яка на той момент була найстаршою людиною в роду.
Перша її відповідь мене дуже здивувала – вона сказала, що її мама, тобто моя прапрабабуся, мала дев'ять дітей. Найцікавіше, що вона знала всіх по іменах і прізвищах, і змогла передати це мені", – розповідає дослідниця власного роду Ксенія.
За два місяці бабусі не стало, але вона встигла передати онуці знання про родичів. Саме це підштовхнуло Ксенію продовжити дослідження родоводу й дізнатися про нащадків бабусиних братів та сестер.
"Я зрозуміла, що десь в моєму селищі ходять такі ж, як я – мої двоюрідні, троюрідні, чотириюрідні брати та сестри. Мені було дуже цікаво дізнатись, хто ці люди", – розповідає жінка.
Завдяки дослідженню родинних звʼязків можна зробити неочікувані відкриття про свою сімʼю
littleny/DEPOSITPHOTOS
Вже незабаром життя Ксенії сповнилося цікавими відкриттями про свою родину.
"Наприклад, у ході дослідження я виявила, що моя однокласниця та подруга дитинства, яка потім стала моєю кумою, насправді є моєю чотириюрідною сестрою. Це так цікаво – виросли разом, не знаючи про родинні зв'язки", – розповідає Ксенія про свої успіхи в дослідженні.
Жінка вдячна своїй бабусі за те, що вона так багато памʼятала про свою родину і змогла переповісти усе онуці.
"Її втрата після декількох місяців після нашого спілкування показала, наскільки важливо запитувати у родичів. Якби я не запитала вчасно, я б втратила цю інформацію назавжди", – зауважує Ксенія.
Як почати дослідження з опитування родичів
Першим кроком Ксенії у дослідженні власного родоводу стало опитування родичів.
"Я почала розпитувати маминих сестер про усе, що їм відомо про нашу рідню. Тоді я дізналася, що маю родичів у Кременчуці та Градизьку – і все закрутилося. Після першого опитування я вже мала приблизну картину родового дерева на 50 людей", – переповідає Ксенія.
Генеалогиня Ольга Сендецька радить при спілкуванні з родичами уникати загальних запитань, а замість цього запитувати конкретно: "Що ви можете сказати про когось з родини?", просити пригадати дати народження, одруження та смерті, старі родинні фотографії з вказаними місцевостями.
Ось приблизна анкета для збору інформації про членів родини:
- ПІБ, дата, місце народження і віросповідання;
- рік смерті, якщо людини немає в живих;
- імена братів і сестер, роки їхніх народжень;
- чи брали участь в Другій світовій війні?
- як родина пережила Голодомор в 1932-1933 рр. та 1946-1947 рр. в Україні?
- як на членів родини вплинув період сталінських репресій: чи були позбавлення майна, виселення з місця проживання, арешти, розстріли в сімʼях пращурів?
Найстарші члени родини можуть розказати багато цікавих деталей для дослідження
sinenkiy/DEPOSITPHOTOS
За словами генеалогині, у процесі опитування респондент може згадувати неочікувані факти та історії. Не перебивайте – нехай потік спогадів не зупиняється.
Експертка радить для початку опитати ближніх родичів: батьків, тіток і дядьків, бабусь та дідусів, їхніх братів та сестер. Хтось з них неодмінно згадає про дальніх родичів, з якими теж варто встановити контакт та порозпитувати про родинну історію.
Утім, як зазначає засновник найбільшої генеалогічної групи в Україні UAGenealogy Ігор Розкладай, заводити розмову про генеалогію варто лише тоді, коли родичі готові говорити про це і хочуть ділитися.
"Не забуваймо, що літні люди значну частину свого життя прожили за радянських часів, коли кожне зайве сказане слово могло їм зашкодити. Тому вони з обережністю ставляться до будь-яких питань, особливо про рідню.
Ненароком можна торкнутися болючих тем, що змусить вашого респондента розгубитися та закритися у собі. Тому не менш важливо запитувати про події, звичаї, одяг, їжу. Це справжнє мистецтво вести невимушену розмову, під час якої можна розкрити несподівані факти, за які можна зачепитися для подальшого розслідування", – каже експерт.
Вийти на звʼязок з далекими родичами можна у соцмережах, каже дослідниця власного роду Ксенія.
"Зараз можна легко сконтактувати з родичами з іншого кінця світу і дізнатися від них багато нового. Зазвичай дорослі люди у Facebook і Instagram вказують своє справжнє прізвище, за яким можна орієнтуватися і шукати точки дотику і спорідненості", – говорить жінка.
Якщо вам нічого не відомо про найближчих членів вашої сім'ї, основні дані про них: імена, прізвища, по батькові, дати та місця народження і смерті – можна знайти в архівах РАЦСів. Проте варто врахувати, що там зберігається інформація лише за останні 75 років, тому завдяки цим матеріалам можна буде дізнатися лише про одне-два попередні покоління.
Читайте також :
Також можна скористатися сайтом "Рідні" для пошуку родичів за прізвищем. Після введення свого прізвища можна отримати інформацію про кількість людей, які його носять, а також про населені пункти, де воно найбільш поширене. Інформація про малу батьківщину пращурів стане в пригоді для наступного етапу в дослідженні роду.
Як організувати виїзну експедицію в місце проживання предків
За словами генеалогині Ольги Сендецької, дізнатися багато нового про свою родинну історію можна завдяки виїзним експедиціям на місця проживання предків.
"Місцеві мешканці часто можуть розказати й підказати те, чого не знайдеш у жодному архіві. Крім того, вони можуть показати старі фотографії, а це дуже цінне джерело інформації", – говорить фахівчиня.
За її словами, відвідування школи у населеному пункті ваших предків – важливий крок у дослідженні. Генеалогиня радить поцікавитись у місцевих працівників, чи є в архівах списки учнів від давніх часів до радянського періоду, які можуть стати помічними у дослідженні.
Виїзна експедиція на малу батьківщину предків допоможе дізнатися багато нового про свою родину
VictorJiang/DEPOSITPHOTOS
Також, за словами експертки, варто сходити в сільраду: поспілкуватися з працівниками й запитати, чи щось збереглося у них. Можливо, не всі документи передали в архіви і в сільраді залишилося щось корисне для дослідження. Якщо йдеться про це місто, то з таким же запитом можна завітати до міських адміністрацій.
"Якщо є місцевий музей, його обовʼязково слід відвідати, взяти екскурсію чи поспілкуватися з працівниками музею – це допоможе знайти інформацію про життя мешканців населеного пункту та події місцевої історії, які пояснюють контекст. Навіть невеликі експонати, які свідчать, наприклад, про життя селян за часів Другої світової війни, можуть містити цікаву інформацію", – говорить фахівчиня.
Якщо в населеному пункті немає музею, вона радить відвідати районний музей – там теж можна знайти інформацію, яка збагатить дослідження родоводу деталями про історію земель, на яких жили ваші предки.
Ще один альтернативний спосіб зібрати інформацію – заглянути до місцевої бібліотеки: там можуть зберігатися виписки з газет про події та окремих людей, які можуть виявитися вашими родичами.
Також записи про дати народження, одруження й смерті велися при церквах у населених пунктах. Більшість цих документів нині зберігається в архівах. Проте якщо у селі зберігся старий храм, існує ймовірність, що там залишилися й метричні книги, які з різних причин не були передані на державне зберігання.
"Не завжди вдасться відшукати потрібні документи, тому важливо комунікувати та спілкуватися з людьми. Якщо ви вже приїхали в місце, де проживали ваші предки, використовуйте цю можливість по максимуму. Розпитуйте не лише про власну родину, а й про заснування села, роки будівництва шкіл, бібліотек, лікарень – з цих розмов можуть виплисти неочевидні дані, які стануть поясненням чи ключем до розуміння контексту тих чи інших життєвих обставин ваших пращурів", – попереджає генеалогиня Ольга Сендецька.
Дослідниця роду Ксенія знайшла багато відповідей щодо родинних зв'язків під час пошуку на кладовищах.
"На першому кладовищі в селищі, де я народилася і звідки стартували мої пошуки, я почала виписувати дати, прізвища, імена та по батькові. Це дало мені розуміння, хто був чиїм батьком – і я вже мала інформацію на одне покоління вище", – розповідає жінка.
Для Ксенії це стало зачіпкою, від якої можна було відштовхнутись для подальших пошуків родичів. Проте вона підкреслює, що не всім пощастить у пошуках, адже не всі старі кладовища збереглися до наших днів – часто через це знайти інформацію про похованих дуже складно.
"До того ж не варто зараховувати всіх людей з вашим прізвищем до родини, адже інформація про кожного члена сімʼї потребує перевірки. Важливо розуміти, що пошуки на кладовищі служать для збору інформації, а от її підтвердження варто шукати в архівах", – зазначає жінка..
Як працювати з архівами та які документи досліджувати
Як користуватися архівом
В Україні існує таке різноманіття архівних установ: центральні державні архіви, галузеві архіви, державні обласні архіви та архіви органів РАЦС.
Архівні документи упорядковані за фондами, які підписані й укладені в описи. Кожен фонд може містити кілька описів, який узагальнює зміст фонду і включає різну кількість справ.
Найчастіше дослідники генеалогічного дерева у своїх пошуках відштовхуються від місцевості, де народився родич, про якого цікаво дізнатися більше.
На сайтах державних обласних архівів завжди є розділ про архівні установи області, де містяться контакти районних архівів та переліки їхніх фондів. Усі обласні архіви мають оцифровані описи на своїх сайтах, які можна переглянути онлайн.
Документи про родичів частіше можна відшукати в державних обласних архівах
vryphoto/DEPOSITPHOTOS
Також велика частина джерел генеалогічного характеру з Центральних історичних архівів та низки обласних міститься на порталі Family Search.
Якщо ж потрібну справу не вдалося знайти онлайн, можна замовити її копію в архіві. Це платна послуга, скориставшись якою ви впродовж місяця отримаєте якісну копію, з якою зможете працювати.
Якщо ж немає можливості оплатити оцифровування архівної справи, є сенс відвідати читальний зал архіву.
Дослідниця родоводу Ксенія розповідає, що напередодні першого візиту до архіву потрібно замовити справи по телефону або онлайн написати заяву з описом того, що ви плануєте там робити та які матеріали хочете переглянути.
Перед відвідуванням архіву необхідно подати запит на матеріали, вказати номери фондів, які вас цікавлять. Аби зʼясувати, на яку інформацію робити запит, можна попередньо ознайомитися з каталогом метричних книг України або пошукати інформацію в Міжархівному пошуковому порталі.
На яку інформацію треба звернути увагу на початку, залежить від того, про кого з родичів ви хочете дізнатися та в якому регіоні проживала ця людина. Коли зʼясуєте це для себе, ознайомтеся з фондами обласного архіву відповідного регіону, щоб визначити, які справи можуть містити необхідні дані. Якщо території, де жив ваш предок, змінювали адміністративну належність, уточніть, до якого регіону вони належали в той час – з цим може допомогти навіть Вікіпедія.
Під час візиту до архіву вам можуть видати пропуск або внести вас до журналу відвідування. Для отримання доступу до документів буде потрібно пред'явити документи, що посвідчують особу.
Фото- та відеозйомка в архівах дозволені (іноді для цього треба заповнити спеціальний бланк).
Матеріали, що видаються з архіву, ретельно перевіряються працівником на цілісність, адже архівні документи надзвичайно вразливі до впливу зовнішніх факторів.
"Київський архів, з яким я працювала найбільше – це місце, де дійсно дбають про своїх відвідувачів. Тут до кожного документа ставляться з великим трепетом, як до цінної реліквії. Співробітники архіву дуже уважні до людей, які займаються дослідженням свого родоводу. Вони завжди готові надати допомогу та підказки у пошуку необхідної інформації", – запевняє Ксенія.
На які документи звертати увагу в архівах
Основні джерела для генеалогічного дослідження – це:
- метричні книги,
- ревізькі казки,
- реєстраційні акти громадянського стану,
- сповідальні відомості,
- сімейні списки,
- справи репресованих осіб.
Вивчення цих документів дозволяє прослідкувати еволюцію сімейних зв'язків через покоління та зʼясувати, як, де і коли жили наші предки.
Метричні книги – документи, у яких реєстрували народження, шлюби та смерті. Записи в метричних книгах велися по церквах у населених пунктах. Це основне документальне джерело при вивченні історії роду. В Російській імперії їх почали вести у церквах не раніше 1722 року – тоді було запроваджене повсюдне ведення парафіяльних книг, спочатку лише для православного населення.
Натомість на тих територіях України, які перебували під Австро-Угорщиною, метричні книги зʼявилися набагато раніше. Згідно з даними Мінюсту, найдавніша збережена на території України метрична книга православної церкви села Сихів Львівської області датується 1600 роком.
Наразі велика кількість метричних книг вже оцифрована. Крім того, вони зберігаються у державних обласних архівах, деякі можна знайти й у місцевих храмах.
Напередодні першого візиту до архіву потрібно написати заяву з описом того, які матеріали ви хочете переглянути
deyangeorgiev2/DEPOSITPHOTOS
Кожна метрична книга містила інформацію про дату народження і хрещення, прізвища, місце проживання та віросповідання батьків та хрещених, законність чи незаконність народження, шлюбний вік, віросповідання наречених, дату вінчання, прізвища свідків, вік померлого, дату й причину смерті, місце поховання.
Ревізькі казки – форма обліку населення за часів "подушної" системи оподаткування (її одиниця – чоловіча "душа"). "Подушний перепис" називали ревізіями. У Російській імперії провели десять ревізій з 1719 по 1857 роки.
Протягом майже півтораста років вони фактично були єдиною досить широкою формою обліку населення країни – лише в деяких районах окрім цього проводилися місцеві переписи. Ревізії переважно дозволяють встановити належність до суспільного стану, вік, прізвище, ім'я, по батькові, місце народження та постійного проживання; наявність дітей та час і місце їх народження; родичів та "робітних людей"; обсяги податків, сплачених казні; матеріальний стан; в окремих ревізіях – національність, фізичні вади.
Переважна частина ревізьких казок зберігається в державних архівах областей у фондах повітових судів, повітових казначейств та губернських казенних палат.
Не всі ревізькі казки збереглися. До того ж ті, що збереглися, не завжди описані. Крім того, жодна ревізія не охоплювала всього населення. Зокрема, від обліку були звільнені цілі групи: дворяни, держслужбовці, домашні вчителі, нижні військові чини (донські, чорноморські та ін. козаки), почесні громадяни, особи з поштового та театрального відомств, усі особи з ученими, медичними, академічними ступенями, майстри казенних заводів та ін.
Лише з третьої ревізії до ревізьких казок почали включати всіх жінок.
Сповідальні відомості – це поіменні реєстри парафіян церкви, які проходили на сповідь до священника. У відомості зазначалися імена та прізвища парафіян і членів їхніх родин, їхній вік і соціальний статус: селяни, міщани, дворяни або козаки. Якщо парафіянин довго не бував на сповіді, вказувалися причини: переселення, служба в армії тощо. Сповідальні відомості треба шукати у фондах православних консисторій державних обласних архівів.
Також у пригоді можуть стати книги реєстрації актів громадянського стану, що містять записи, де вказували імена дитини та її батьків. Якщо від події, яку ви шукаєте, пройшло 75 років, то записи знаходяться у відповідному обласному архіві. Якщо ж менше – у місцевій інституції (старостаті, міській адміністрації).
Або ж цю інформацію можна пошукати в сімейних списках – детальних переліках членів родин.
Які додаткові джерела можна дослідити
Дізнатися більше про своїх родичів можна завдяки деяким допоміжним документам. Наприклад, дослідниці родоводу Ксенії у пригоді стали рекрутські книги, які містять інформацію про службу людини у війську. Знайти ці записи можна в обласних архівах та Державному історичному архіві Києва.
До списку рекрутів вносили вік чоловіка, членів його родини, наявність навичок читати та писати, володіння ремеслами та особливі прикмети (зріст, колір очей, волосся). Проте бувають й випадки, коли серед відомостей про рекрута – лише вік та зріст.
З жінками, каже Ксенія, важче, бо їх не допускали ні до засідань місцевих рад, судів, громадських зборів, ні до рекрутів. Записи про них можна знайти здебільшого в метричних книгах і дізнатися лише те, де жінка народилася і померла, можливо, коли одружилася.
Формулярні (послужні) списки, які зараз містяться у фондах державних обласних архівів, збирали інформацію про біографію чиновників, держслужбовців, вчителів, лікарів, офіцерів. Тут фіксувалася дата народження, соціальне походження, дані про освіту, службові переміщення, нагороди, заохочення та покарання, сімейний стан. Це міг бути як окремий документ, так і частина особової справи. У радянський період він відомий як "особові картки обліку кадрів".
Послужні списки фіксували біографію чиновників, держслужбовців, вчителів, лікарів, офіцерів
nito103/DEPOSITPHOTOS
Окружні судові архіви містять цивільні справи про визнання прав власності і користування, а також судові розгляди щодо розділу майна, будинків і дворів.
У фондах, що охоплюють період 1925-1930 років, також зберігаються кримінальні справи, пов'язані зі звинуваченнями в агітації проти радянської влади, колективізації і заготівлі. Власне, у цих документах відображений період інтенсивних репресій, тому тут можна знайти історії про ваших репресованих пращурів.
Справи репресованих – документи, що містять інформацію про людей, які зазнали репресій у СРСР. Аби ознайомитися з цими документами, генеалогиня радить спочатку перевірити сайти реабілітації, наприклад, "Реабілітовані історією" та "Український мартиролог XX cт.".
Якщо інформації про вашого предка немає, але ви впевнені, що він зазнавав факту репресії, почніть відправляти офіційні запити в усі можливі архіви, щоб отримати документальне підтвердження.
"Треба розуміти, що справи репресованих часто були сфабриковані: їх створювали похапцем та без належного розслідування, аби були абиякі підстави висунути звинувачення та виправдати терор. Наприклад, людину могли заарештувати 7 грудня, а вирок про розстріл винести вже 14 грудня. У цей проміжок часу до справи могли додати величезну кількість свідчень, але фізично неможливо було провести стільки допитів за один неповний тиждень.
Тому, читаючи справу репресованого, треба критично ставитися до її змісту та вибирати найважливіші факти. Наприклад, звідти можна почерпнути дати народження, список родини засудженого, списки володінь", – пояснює генеалогиня Ольга Сендецька.
Також цінними для дослідження є анкети свідків у справах репресованих, оскільки серед них може знайтися відомість і про вашого пращура або свідчення про нього. Такий тип документів містить прізвище, ім'я, по батькові свідка, коротку інформацію про нього, дату народження, а інколи й дані про його родину.
Коли не вистачає основних біографічних документів, слід звернути увагу на окружні та повітові фонди. Наприклад, можна працювати з відкритими фондами, де зберігаються матеріали про населені пункти – знайти їх можна в державних обласних архівах. Цей процес дозволяє збагатити загальне розуміння історії населених пунктів та знаходити важливі деталі історичного контексту, серед яких може проскочити й інформація про ваших пращурів.
"З такими документами важче працювати. Адже при роботі з метричними книгами або книгами реєстрації актів громадянського стану все зрозуміло – ми шукаємо записи про народження, одруження, смерть і будуємо дерево. А ось додаткові фонди вимагають більше зусиль", – зауважує генеалогиня.
Вона підкреслює, що на початках дослідження варто підготувати базу документів, які згодяться для дослідження – вже на цьому етапі можна буде простежити, скільки метричних книг, документів, які містять родинні списки, та актів громадянського стану радянського періоду збереглося. За словами генеалогині, цей початковий огляд наявної інформації допомагає зорієнтуватися, наскільки глибоким буде ваше дослідження.
"Будьте готові до того, що воно може бути обмеженим через відсутність документів. На жаль, через дві війни, розкрадання та інші фактори, багато документів були втрачені. Наприклад, у деяких населених пунктах з усього масиву документації може зберегтися лише одна метрична книга", – розповідає фахівчиня.
Як застосувати OSINT для пошуку родичів
Керівник з розвитку бізнесу OSINT-агенції Molfar Костянтин Кузьменко зазначає, що розвідка на основі відкритих джерел (OSINT) в генеалогії має два аспекти: перший – це вміння гарно гуглити з використанням пошукових систем, другий – це знання про архіви та що в них можна знайти.
"Починайте з банального пошуку своїх родичів у пошуковиках (Google, Bing, Yahoo). Гуглимо ПІБ у лапках та у різних комбінаціях: наприклад, "Хмельницький Юрій Богданович", "Хмельницький Ю. Б." тощо. Зрозуміло, що у цього запиту буде багато тезок-сучасників, але все одно це може скерувати вас у правильному напрямку.
Варто також загуглити до прикладу "ПІБ" + "архів" – це звузить коло пошуку, бо Гуглу зручніше шукати за комбінацією ключових слів", – радить експерт.
Шукати родичів можно банально – у пошуковиках
Mactrunk/DEPOSITPHOTOS
Якщо говорити про онлайн-пошук саме в архівах, то в Україні є декілька сайтів, які дозволяють копнути глибше:
- Міжархівний пошуковий портал – є можливість пошуку за прізвищем у Центральних історичних державних архівах та в архівах Київської, Львівської та Полтавської областей.
- Імена – жертви трагедії Бабиного Яру.
- pra.in.ua – публічний ресурс родоводів та оцифровування метрик в Україні, який заповнюють волонтери. Є доступ до списків, що стоять у черзі на оцифровування.
- ridni.org – можна перевірити поширеність прізвища в адміністративних районах України та перевірка у козацьких реєстрах.
- Національний банк репресованих – Список репресованих радянською владою в Україні з 1917 по 1991 роки.
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів – Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Присутні метричні книги з всієї України в основному інформацію можна знайти з 18 по 20 ст. Пошук за метричними книгами доступний за письмовим або електронним зверненням на пошту. Якщо подається письмова заява, то потрібні чіткі роки народження, одруження або смерті для пошуку, оскільки можна буде отримати відмову після десяти днів очікування. Є можливість замовити книгу для особистого читання у читальному залі за електронним зверненням або за телефоном.
- Каталоги обласних архівів – обласні архіви України з каталогами метричних книг. При переході на сторінку фондів (каталогів), що вас цікавлять буде вказане посилання на архів де можна буде замовити додаткову інформацію за письмовим, електронним чи телефонним зверненням.
Якщо ж ви хочете пошукати в інших країнах, то для цього існують такі сервіси як ancestry.com, findmypast.com та myheritage.com:
- ancestry.com – глобальний сайт для генеалогічних досліджень, де представлені історичні записи про еміграцію, переселення, метричні та церковні книги з 17 до 20 століття. На сайті є доступ до 33 тисяч каталогів (це понад 10 млрд записів): метричні записи, церковні книги, записи про шлюб, публічні родові дерева та записи з некрологів американських газет. Пошук платний: 60$ на місяць, якщо сплачувати щомісячно; 50$ на місяць з піврічною підпискою.
- findmypast.com – глобальний сайт для генеалогічних досліджень, тут присутні записи з кінця 17 до середини 20 століття: 139 млн метричних записів, 99 млн записів про шлюб, 30 млн записів з газет, записи ірландської баптистської церкви та воєнні записи. Пошук безкоштовний, є можливість зареєструватися через Facebook, проте сам перегляд записів з результатів пошуку буде платним: 30$ на місяць, якщо сплачувати щомісячно; 20$ на місяць з річною підпискою.
- myheritage.com містить 20 млрд історичних записів про народження, шлюб та смерть з 71 країни. Вказують, що мають ексклюзивні колекції з Німеччини, Швеції, Норвегії, Данії, Франції, Греції, Італії та Ірландії. Є 14 денна безкоштовна пробна версія. Повний доступ за 89$ на рік.
Як перевірити, чи людина належала до вашого роду
"За час мого дослідження назбиралося багато цікавих відкриттів, одне з яких – ймовірне єврейське коріння моєї сім'ї. Прізвище Какатіхін дійсно нехарактерне для України і, ймовірно, має єврейське походження. На це вказує й те, що в моїй родині трапляються чоловічі імена, поширені серед євреїв. Однак наразі це лише припущення, яке потребує підтвердження", – розповідає Ксенія.
Генеалогиня Ольга Сендецька пояснює, що дослідження родоводу ґрунтується на принципі "зроби припущення – перевір його". Це означає, що недостатньо просто висунути теорію – треба ретельно проаналізувати значний обсяг інформації, щоб її довести або спростувати.
Щоб не помилитися і не додати до свого родового дерева сторонніх людей, варто перевіряти кожну знахідку. Для цього треба аналізувати й зіставляти географічні дані про ймовірних предків. Наприклад, якщо людина жила в Центральній Україні, а інші родичі – у Львові, варто піддати сумніву, чи належали ці люди до одного роду.
Також простий спосіб перевірки – це порівняння імен, по батькові та дат народження людей з однаковими прізвищами. Саме це найчастіше допомагає виявити наявність чи відсутність родинних звʼязків.
Генеалогиня радить зберігати записи про всіх людей з аналогічним прізвищем у певному населеному пункті, аби мати змогу простежити, як воно змінювалося протягом поколінь. Це дає цінну інформацію про походження та історію прізвища.
"Дослідження родоводу можна порівняти з розслідуванням, яке потребує скрупульозності та неабиякої уваги до деталей. Воно потребує беземоційного підходу, щоб без поспіху й гарячковості довести собі, що ці варіації прізвищ не просто випадкові, а мають підтвердження", – говорить Ольга Сендецька.
У деяких випадках тести ДНК можуть допомогти остаточно підтвердити або спростувати родинні зв'язки, проте це досить дорого й не діє для кожного рядового припущення.
Як систематизувати результати дослідження
Щоб не загубити всю інформацію про свою родину, якої у процесі пошуків назбирається чимало, її треба кудись записувати. Генеалогиня Ольга Сендецька радить усі знайдені дані вносити в електронну таблицю і зазначати джерела, звідки ви почерпнули інформацію. Так згодом ви зможете повернутися до неї і перевірити, якщо у вас виникнуть сумніви щодо її достовірності, або дані з іншого джерела суперечитимуть їй.
"Створення структурної таблиці з фондами – перший крок. Потім деталізуємо все, ознайомлюємося з описами справ, виписуємо номери тих, що нас цікавлять. Дивимось, що доступне онлайн для подальшої роботи.
Рекомендую скласти план і поділити роботу на категорії: що можна зробити самостійно, а що потребує додаткової допомоги. При складанні плану варто виписувати часові проміжки, які досліджуються, список джерел для опрацювання, адміністративний поділ населеного пункту. Зрештою ви отримаєте інформаційний бюлетень з усією цією інформацією", – говорить генеалогиня.
Коли вся інформація зібрана й перевірена, її варто впорядкувати у вигляді схеми роду за ієрархією: від сучасників до пращурів. Унаочнити гілки свого роду та систематизувати дані про кожного представника можна в різних формах: у вигляді генеалогічного дерева, поколінного розпису, карток, вертикальної та кругової таблиці. Робити це можна як на папері, так і завдяки компʼютерним програмам.
Приклад генеалогічного дерева
V_Nikitenko/DEPOSITPHOTOS
"На початку свого дослідження я не знала ні про програму MyHeritage, якою користуюся зараз, ні про інші програми для побудови родинного дерева. Тому першим ділом я купила чотири ватмани, склеїла їх скотчем, взяла лінійку та олівець, розкреслила вертикальні лінії і почала заповнювати інформацією про кожне покоління", – згадує дослідниця свого роду Ксенія.
Після десяти років дослідження таких ватманів у жінки уже шість. Мама Ксенії зберігає їх на горищі як сімейну реліквію та важливе свідчення про родинну історію.
"Комп'ютер може зламатися, програма злетіти, а вся інформація втратитися. А ватмани дозволяють мені перестрахуватися. Коли я приїжджаю до батьків, вписую туди додаткову інформацію олівцем, щоб вона нікуди не загубилася. Це важливо – мати декілька копій", – пояснює жінка.
Водночас вона використовує для зберігання інформації популярну програму для дослідження й побудови родинного дерева MyHeritage. Базовий план є безкоштовним і розрахований на 250 людей. Інструмент Family Tree Builder можна безкоштовно завантажити на компʼютер та відтворити там історію поколінь власної сімʼю з додаванням фото, відео та основних відомостей про предків.
В інтернеті можна знайти чимало сайтів такого типу, які організовують та структурують масиви знайденої інформації про родину. Наприклад, генеалогічний сайт «Родовід» дозволяє безкоштовно створити власне родове дерево, а згодом змінювати та доповнювати записи про свою сім’ю або окремих осіб.
Читайте також :
Найбільша онлайн-база даних мешканців України Pra.in.ua, яка охоплює період з 1650 до 1920 років, надає можливість безкоштовно дізнатися про своє коріння і побудувати в програмі родовід своєї родини.
Інші ресурси, як-от RootsMagic, Genopro і Agelong Tree, також допомагають систематизувати генеалогічні дані.
Що може завести дослідження у глухий кут
Втрачені назавжди документи. Дослідниця родоводу Ксенія дуже шкодує через те, що метричні книги за 1900-1920 роки з Градизька Полтавської області, де проживали її пращури, згоріли у пожежі.
"Це обриває цю гілку родоводу, і наразі я не маю інформації про них протягом цих втрачених 20 років. На жаль, згорілі книги не відновлені й не оцифровані, тому я не можу відтворити цю частину історії", – говорить жінка.
Однак Ксенія налаштована рішуче і не збирається здаватися.
"Це виклик, який спонукає мене йти до кінця. Мені дуже цікаво, де буде та точка, коли я вичерпаю всю доступну інформацію", – каже вона.
Обмежений доступ до інформації. Інша проблема, з якою стикаються дослідники родоводу – відсутність доступу до деяких архівів. Так Ксенія знає, що невивчена інформація про її сімʼю є в кримських архівах, доступ до яких наразі обмежений.flyr
Перейменування та зміна меж населених пунктів. Аби уникнути помилок у дослідженні, важливо також знати географічні особливості місць, де проживали ваші предки. Адже адміністративні межі з часом змінюються. Наприклад, одне село може належати до різних областей у різні періоди. Адміністративний контекст впливає на доступність інформації в архівних путівниках.
Тому, досліджуючи родовід, необхідно скласти список адміністративних одиниць (волостей, повітів, губерній), які існували в ті часи. Щоб з'ясувати зміни у територіальному поділі, важливо перевіряти різні довідники та джерела.
Для дослідження необхідно скласти список адміністративних одиниць, аби відслідковувати зміни територіального поділу
mudkung/DEPOSITPHOTOS
Генеалогиня Ольга Сендецька запевняє, що дуже часто у своїй роботі стикається з варіативністю імен та прізвищ, коли одну людину записували у різних документах по-різному: десь Леонтій, а десь Левко, десь Коваль, а десь Коваленко.
"У моєму роду було так, що народився чоловік, якого назвали Онисимом, а потім я не могла знайти жодних інших свідчень про його життя. Згодом у сімейному списку мені пощастило уточнити, що охрестили його Анісієм. Це два різних імені, як бачите, і це дуже ускладнює пошуки", – розповідає про свій досвід Ксенія, яка самотужки досліджує своє родинне дерево.
Тому, як каже генеалогиня, коли ви починаєте дослідження, важливо розуміти, що прізвище вашого пращура може мати різні варіації. Аби впоратися з цим, треба збирати всі можливі варіанти, досліджувати та порівнювати знайдені дані – і з часом ви прийдете до істини.
Чому важливо зберігати пам'ять про свій рід
Дослідниця власного родоводу Ксенія зізнається, що вивчення свого генеалогічного дерева – важлива частина її життя. Вона переконана, що знання своєї історії допомагає будувати майбутнє.
"Якось бабуся розказала, як її батька розстріляли в лісі у неї на очах через те, що він був партизаном. І це такий момент, який мене зачепив і який мені дуже не хочеться втратити. Хочу, аби й наступні покоління знали, що у нашому роду була така людина. Для мене він герой. Для мене кожна людина, яка захищає свою землю, свою державу – це герой", – згадує жінка.
Вона переконана, що історія кожного українського роду – така ж частина культурної спадщини, як і вишиті рушники, прикраси, пісні та вірші, які ми передаємо майбутнім поколінням і в яких закарбовуємо самобутність української нації.
"Коли дізнаюся більше про свій рід, відчуваю, як поглиблюється мій особистий зв'язок з історією нашої країни. Адже мої пращури перестали бути для мене просто тінями минулого: тепер я знаю їхні імена та життєві шляхи, осмислюю їх як частину історичних подій в Україні. Це поглиблює моє розуміння власного місця в родині та загальній історії країни", – зауважує генеалогиня Ольга Сендецька.
За її словами, дослідження родоводу – це шлях до кращого розуміння себе і своєї історії, дорога до збагачення своєї ідентичності.
"Я порівнюю дослідження свого родоводу з психотерапією: воно дає схоже відчуття підтримки. Кожна нова знахідка про свій рід дає мені силу і підказує, що родина допомагає мені крокувати вперед", – говорить генеалогиня.
Так само Ксенія вірить, що сім'я – це сильний оберіг, що підтримує всі наступні покоління.
"Я вірю, що мій рід направляє мене, підказує куди йти і які рішення приймати. Завдяки звʼязку з предками я міцно стою на ногах і відчуваю їхню величезну підтримку в усьому. Родина – це велике джерело натхнення для мене", – говорить жінка.
При цьому вона застерігає що на побудову родинного дерева доводиться відводити багато часу, аби встигнути поїхати на місце, де жили або живуть родичі, відвідати архів, попорпатися в документах чи провести опитування.
"Процес потребує великої уваги і залучення. Це не швидка справа: не на день, не на два і навіть не на рік. Я працюю над родинним деревом з 2014 року і точно не зупинюся на цьому. Бо я вбачаю неймовірну цінність у тому, аби самотужки відкривати скарби родинної історії і виявляти, як історія моєї родини переплітається з історією свого часу. Це, повірте, дивовижно", – запевняє дослідниця роду Ксенія.
