Коли піт аж ллється: що таке гіпергідроз і як з ним боротися
Для організму нормально потіти при емоційних переживаннях, заняттях спортом чи спекотній погоді.
Проте існує такий стан як гіпергідроз – це надмірна пітливість, яку не провокують зовнішні тригери, вона може бути як самостійним захворюванням, так і вказувати на інші патології.
Людина з гіпергідрозом може відчувати значне потовиділення, що приносить дискомфорт та здатне призвести до ускладнень.
У пошуку найкращого методу боротьби з надмірним потовиділенням люди почали застосовувати дезодоранти, антиперспіранти, спеціальні прокладки для пахв та навіть ботулінотерапію. Як насправді виникає гіпергідроз та які методи його полегшення – розповідаємо в матеріалі.
"УП. Життя" звернулася до дерматологині Алли Букіної та лікарки-терапевтки Тетяни Антофійчук, щоб дізнатися:
Що таке гіпергідроз
Гіпергідроз – це стан, що проявляється надмірним потовиділенням у повсякденному житті без наявної на це причини. При цьому пітливість відчувається навіть тоді, коли її не очікують, як-то у стані спокою чи при низьких температурах.
"Гіпергідроз може вражати будь-яку ділянку тіла, проте найчастіше проявляється на долонях, підошвах та в пахвових ділянках", – розповідає дерматологиня Алла Букіна.
Експертка пояснює, що в нормі потовиділення не має заважати людині робити звичні речі та не змушує почуватися незручно.
"Нормальне потовиділення не перевищує фізіологічну потребу для терморегуляції. Тобто не доставляє дискомфорту в повсякденному житті, не впливає на щоденний ритм та працездатність", – каже дерматологиня.
У навколишньому середовищі є фактори, які змушують потові залози виробляти більше поту та можуть стимулювати прояви гіпергідрозу:
- висока температура повітря або тяжкі фізичні навантаження;
Терапевтка Тетяна Антофійчук пояснює, що потовиділення, яке виникає під час фізичних вправ і в жаркому середовищі є нормальною реакцією.
Проте у разі надмірної пітливості, яка приносить значний дискомфорт навіть за легких фізичних навантажень чи помірної спеки – можна запідозрити гіпергідроз.
- продукти та напої, такі як гостра, жирна, солона їжа, їжа з високим вмістом білка, кофеїнові напої (кава) та алкоголь.
Смакове потовиділення (потовиділення у відповідь на їжу або в очікуванні їжі) є нормальною реакцією організму.
Водночас процес вживання їжі та напоїв можуть стимулювати прояви гіпергідрозу при його наявності.
- емоції, такі як тривога, хвилювання, страх тощо.
Дерматологиня Алла Букіна пояснює, що гіпергідроз може проявлятися на фоні емоційних потрясінь, сильних переживань та стресу.
Які симптоми гіпергідрозу
Основним симптомом гіпергідрозу є надмірна пітливість. Водночас людина може відчувати:
- вологість на шкірі;
- вологий одяг чи взуття;
- крапельки рідини, що стікають по тілу, зі щік або чола;
- неприємний запах поту.
Піт виділяється з потових залоз, які знаходяться в шкірі по всьому тілу. Проте найбільше їх:
- в ділянках пахв;
- на підошвах;
- на долонях;
- на лобі та щоках;
- в ділянці попереку та геніталій.
З часом гіпергідроз може спровокувати такі симптоми:
- свербіж і запалення, коли піт подразнює шкіру;
- неприємний запах тіла, який виникає через надмірне розмноження бактерій та зміну мікробіому шкіри;
- тріщини або лущення шкіри на ногах;
- симптоми грибкових чи вірусних захворювань (волога та тепло є сприятливим середовищем для виникнення мікозів шкіри та бородавок/папілом).
Внаслідок надмірної пітливості людина може стикнутися з багатьма некомфортними ситуаціями.
"Одяг може намокнути, долоні та підошви можуть мати мацерацію (розм’якшення та зморщування шкіри під впливом вологи) та тріщини, а шкіра на них – бути блідою", – пояснює терапевтка Тетяна Антофійчук.
Симптоми гіпергідрозу можуть мати різний ступінь вираженості: від незначних проявів, які з'являються і зникають, до постійної симптоматики, яка впливає на повсякденну діяльність.
"Зазвичай захворювання проявляється постійно, тривало і не залежить від пори року. Проте влітку гіпергідроз може приносити ще більше дискомфорту. Піт здатен подразнювати шкіру, особливо в ділянках тертя", – каже дерматологиня Алла Букіна.
Гіпергідроз також може мати певний емоційний вплив на життя. Багато людей, які страждають на гіпергідроз, відчувають сором, коли пітніють, або можуть уникати спілкування з іншими людьми.
"Гіпергідроз часто викликає сильні емоційні переживання та втрату працездатності пацієнта, незалежно від його форми", – додає дерматологиня.
Якщо потовиділення впливає на якість життя, необхідно звернутися до лікаря для проведення обстеження та встановлення або виключення діагнозу.
Чому виникає надмірна пітливість
Головне завдання поту – допомагати регулювати температуру тіла та запобігати перегріванню. Піт виділяється з потових залоз, що є у шкірі. Він рухається від залоз по трубочках, які називаються протоками, доки не досягне поверхні шкіри. Коли піт покидає протоки та покриває поверхню шкіри, він забезпечує фізичну терморегуляцію, бактерицидну дію, і з часом зникає зі шкіри (випаровується), охолоджуючи тіло.
Гіпергідроз – це результат порушення роботи потових залоз та їх іннервації (зв’язку потових залоз з центральною нервовою системою через нервові волокна), внаслідок чого відбувається надмірне потовиділення. При цьому людина потіє більше, ніж потрібно її тілу для регулювання температури.
Цей стан буває вродженим (може передаватися спадково та бути спровокованим особливістю функціонування та іннервації потових залоз) або набутим (внаслідок впливу медикаментів чи іншого захворювання).
Які існують види гіпергідрозу
"Виділяють дві категорії гіпергідрозу: первинний – може бути без наявних причин, та вторинний – виникає внаслідок інших захворювань зазвичай в більш пізньому віці", – зазначає фахівчиня Букіна.
- Первинний гіпергідроз (спадковий)
Це тип гіпергідрозу, який може виникати в дитячому чи підлітковому віці.
Дерматологиня Алла Букіна зазначає, що цей стан зумовлений генетично та може передаватися від батьків дитині.
Генетичні зміни провокують порушення роботи потових залоз, або їх іннервації (зв’язку потових залоз з центральною нервовою системою через нервові волокна).
- Вторинний гіпергідроз (набутий)
Дерматологиня пояснює, що цей стан є наслідком порушення вегетативної регуляції (частини нервової системи, яка впливає на потові залози).
Це надмірне потовиділення, спричинене певним основним захворюванням або побічним ефектом медикаментів.
Певні ліки можуть викликати пітливість (вторинний гіпергідроз) як побічний ефект. Серед них деякі антидепресанти та гіпотензивні препарати, інсулін і левотироксин.
Якщо ви приймаєте певні медикаменти та відчуваєте симптоми гіпергідрозу – зверніться до свого лікаря. Не припиняйте прийом ліків, поки фахівець не скаже, що це безпечно. Раптова відміна ліків може спричинити побічні ефекти.
Вторинний гіпергідроз може бути симптомом таких захворювань та станів:
- акромегалія;
- туберкульоз;
- тривожний чи панічний розлад;
- депресія;
- ураження нервів;
- злоякісні та доброякісні новоутворення;
- цукровий діабет;
- серцево-судинні захворювання;
- захворювання щитоподібної залози;
- подагра;
- феохромоцитома;
- менопауза;
- ожиріння;
- хвороба Паркінсона.
Які можливі ускладнення гіпергідрозу
"Гіпергідроз не є летальним захворюванням, хоча може негативно впливати на якість життя та викликати постійне емоційне напруження", – каже дерматологиня Алла Букіна.
Гіпергідроз може викликати такі ускладнення:
- шкірні інфекції;
- блідість, зміну кольору шкіри;
- тріщини або мацерацію;
- незвично м'яку, вологу шкіру;
- мікоз шкіри, виникнення бородавок чи папілом;
- депресивні стани.
Люди з гіпергідрозом іноді змушені змінити звичний спосіб життя, щоб приховати свої симптоми від оточення. Постійне потовиділення може бути настільки сильним та примушувати уникати звичайних дій, таких як підняття рук або рукостискання.
"Деякі випадки гіпергідрозу можуть негативно вплинути на якість життя пацієнта, спричинивши сильний емоційний стрес, соціальне відторгнення та втрату працездатності. Цей стан також може бути пов'язаний з депресією", – консультує дерматологиня.
Варто звернутися до психолога, якщо гіпергідроз впливає на ваше психічне здоров'я.
Як лікувати гіпергідроз
Дерматологиня зазначає: прояви гіпергідрозу оцінюються суб’єктивно. Коли потовиділення надмірне та заважає нормальній життєдіяльності – варто звернутися до лікаря, аби визначити його причину та тяжкість.
Діагностику та лікування гіпергідрозу можуть проводити лікар-дерматолог, хірург, ендокринолог, психіатр, невролог. Це залежить від етіології, поширення гіпергідрозу та чутливості до лікування.
"Щоб виключити чи підтвердити можливі причини виникнення захворювання, пацієнт направляється на додаткові лабораторні та інструментальні обстеження. Іноді потрібні консультації суміжних спеціалістів (ендокринолога, психотерапевта/психіатра тощо)", – каже дерматологиня Алла Букіна.
Гіпергідроз може бути підтверджений тестом на йод і крохмаль. Лікарка Тетяна Антофійчук пояснює: для цього тесту розчин йоду наносять на уражену ділянку і дають йому висохнути. Потім цю ділянку посипають кукурудзяним крохмалем, що робить ділянки потовиділення темними.
"Тестування необхідне тільки для підтвердження вогнища потовиділення або оцінювання результатів проведеного курсу лікування", – зазначає терапевтка.
Дерматологиня Алла Букіна пояснює: для полегшення симптомів гіпергідрозу є варіанти використання топічних (місцевих) препаратів після консультації з фахівцем.
"Застосовувати будь-які засоби варто лише за призначенням лікаря. Це важливо. Лише лікар зможе діагностувати цей стан та не пропустити супутні захворювання", – наголошує експертка.
Експертка додає, що перед початком лікування гіпергідрозу варто дізнатися усі можливі варіанти лікування, включаючи їх можливі протипокази, ускладнення та вартість.
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я. Зверніться за консультацією до лікаря у разі виявлення симптомів гіпергідрозу.
Якщо у людини вторинний гіпергідроз, лікар може призначити лікування основного захворювання, а також симптоматичну терапію гіпергідрозу.
Дерматологиня розповідає про такі медикаментозні методи лікування гіпергідрозу:
- антиперспіранти, що містять сполуки алюмінію (вони блокують потові протоки);
У разі надмірної пітливості долонь – можна наносити антиперспірант на руки, щоб зменшити їх вологість та липкість.
Водночас дезодоранти впливають лише на запах та не зменшують потовиділення.
- антихолінергічні препарати (знижують передачу нервових імпульсів до потових залоз);
До інвазивного лікування належать:
- ботулінотерапія (ін’єкції ботулінотоксину, що блокує нерви, які активують потові залози);
- хірургічне втручання (ендоскопічна симпатектомія), яке можуть бути крайнім заходом лікування, якщо інші методи не працюють.
Лікарі також можуть запропонувати комбінацію вищезгаданих методів лікування.
Деякі зміни у повсякденній діяльності та способі життя також можуть допомогти полегшити симптоми гіпергідрозу:
- збільшення кількості гігієнічних процедур для шкіри;
- модифікація способу життя: вибір натуральних тканини та матеріалів для одягу та взуття (синтетичні волокна можуть погіршити симптоми гіпергідрозу);
- уникання тригерів (якщо такі речі, як алкоголь, гостра їжа, стрес або надмірні фізичні навантаження погіршують симптоми – варто уникнути або обмежити їх;
- приділяння достатньої уваги відпочинку (варто надавати перевагу спокійним, медитативним технікам);
