Батька трьох дітей, який не з'явився на службу через смерть ексдружини, засудили на 4 роки
Верховний суд залишив у силі покарання у вигляді 4 років ув’язнення для військового і батька трьох дітей, який не повернувся на фронт після лікування.
Чоловік мав повернутися на службу у червні 2022 року, але зник на 4 місяці.
За його словами, він хотів владнати сімейні справи, адже померла мати його доньки від першого шлюбу.
Потім чоловік сам здався правоохоронцям і розкаявся, пише "Судово-юридична газета". А після майже 2-річного процесу отримав реальний термін.
Районний суд призначив чоловіку умовне покарання, а апеляційний – реальний строк у в’язниці (4 роки). Зрештою, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду підтримав апеляційний вирок.
Таке рішення викликало неоднозначну реакцію у мережі. Зокрема, на вирок відреагувала військовослужбовиця Ярина Чорногуз.
"Якщо це правда – що військового добровольця, що пережив поранення, батька трьох дітей, засудили на 4 роки тюрми за те, що поїхав врегулювати справу з доглядом за дочкою від першого шлюбу, в якої померла мати – це просто поза межами здорового глузду. Мені цікаво почитати про суддів, які зробили такий вирок. Хто в них у сімʼях воює, скільки часу і так далі", – написала вона.
Справою зацікавився правозахисний центр для військовослужбовців "Принцип". Однак юристи поки що відмовились коментувати ситуацію, бо їм необхідний час для вивчення справи.
Що сталося?
Чоловік, якого судили, – уродженець Запоріжжя. Майже з перших днів повномасштабної війни він добровільно долучився до війська, служив на посаді стрільця стрілецької роти.
Чоловік одружений і має на утриманні трьох малолітніх дітей. Його колишня дружина померла, тож 7-річна донька від першого шлюбу залишилась без матері.
Наприкінці березня 2022 року боєць отримав вогнепальне осколкове поранення правого стегна. Після лікування продовжив військову службу, але згодом стан поранення погіршився, тож чоловік потребував хірургічного втручання.
Був на лікарняному повторно, але у призначену дату 16 червня на місце служби вже не повернувся, і зник на 4 місяці.
4 листопада чоловік самостійно здався правоохоронцям. На суді він визнав провину і розкаявся. Військовослужбовець пояснив, що залишив місце служби через збіг сімейних обставин – його колишня дружина померла, тож він планував оформити опіку над донькою на нинішню дружину і долікувати поранення.
"Мусив повернутися до частини 16 червня минулого року. Через збіг сімейних обставин не з`явився до місця несення служби, мав проблеми з алкоголем.
Прийшовши до тями, добровільно звернувся до правоохоронних органів. Щиро кається у скоєному, просить дати шанс продовжити захищати Батьківщину", – йдеться у вироку суду першої інстанції.
Спочатку Заводський районний суд призначив йому 5 років тюрми, але замінив покарання на 2 роки випробувального строку.
Суд враховував щире каяття, утримання малолітньої доньки від попереднього шлюбу та двох малолітніх дітей від нового шлюбу, стан здоров`я та інші пом'якшувальні обставини.
Однак апеляційний суд не погодився з вироком і призначив реальне ув’язнення на 4 роки.
Військовий "вчинив дезертирство в умовах воєнного стану за наявності прямої загрози національній безпеці держави". А умовний термін, зокрема, дозволив би йому і надалі не служити.
"Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням і поклавши на нього, в тому числі, і обов`язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем його проживання, тим самим зробив можливим реалізувати обвинуваченому його мету вчинення злочину – ухилитись в подальшому від виконання ним свого конституційного обов`язку по захисту Вітчизни", – йдеться у вироку.
Також судді вирішили, що суд першої інстанції безпідставно визнав "щире каяття" обставиною, яка пом'якшує покарання:
"Обвинувачений під час судового розгляду не визнав свою вину, значний час перебував у розшуку органом досудового розслідування, і лише після дослідження усіх доказів, розуміючи невідворотність покарання, змінив свою позицію та заявив, що вину визнає повністю та щиро кається".
Суд другої інстанції також вважає, що умовний вирок може підказати іншим військовим шлях, як уникнути реального покарання за самовільне залишення частини.
"Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ч.2 ст.50 КК покарання має на меті, крім іншого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Проте, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання за вчинення ним передбаченого ст.408 КК злочину, суд в такий спосіб фактично продемонстрував іншим особам, що в теперішній час здійснюють захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, можливість і спосіб ухилення від виконання такого свого обов'язку, що в умовах воєнного стану становить особливу суспільну небезпеку", – йшлося у вироку.
Долю малолітньої доньки чоловіка суд вирішив в окремій ухвалі, попросивши районну адміністрацію Запорізької міської ради подбати про опіку над дитиною (з боку родичів або відповідних установ).
Потім цей вирок оскаржили у Касаційному суді Верховного суду. Він не розцінив покарання, призначене Апеляційним судом, як занадто суворе.
"Призначене апеляційним судом покарання ґрунтується на положеннях статей 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації, є необхідним для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів", – йдеться у постанові.
Зрештою, Верховний суд залишив в силі реальний термін – 4 роки за ґратами.
Нагадаємо, раніше на Волині чоловіка, який відмовився служити з релігійних переконань, засудили до 3 років тюрми.
