"Планета перебуває на шостому циклі вимирання". Інтерв’ю з кліматологинею про потенційні загрози та прогнози на майбутнє

"Бури, крихітко, бури" – це гасло, яке відродив Дональд Трамп під час своєї останньої виборчої кампанії, обіцяючи посилити видобуток нафти та газу. Вже після інавгурації він вдруге вивів США з Паризької кліматичної угоди, яка спрямована на зменшення викидів парникових газів, та навіть обмежив використання словосполучення "кліматична криза" в офіційному мовленні.

І все це відбувається на фоні нескінченних "антирекордів", як-от аномальне потепління, подвійне прискорення танення льодовиків, зменшення площі морського льоду та екстремальна посуха на половині планети.

На додачу до цього – стихійні лиха, частота і масштаби яких тільки збільшуються. Як-от ураган Мілтон, що вбив 17 людей у США, та смертоносна повінь, яка забрала життя понад 200 іспанців.

Остання заява вчених також не додає оптимізму: Земля пережила найспекотніші 10 років за всю історію спостережень. А концентрація парникових газів досягла найвищого рівня за останні 800 тисяч років.

"УП. Життя" поспілкувалася з кандидаткою географічних наук, завідувачкою відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Вірою Балабух та розпитала її про таке:

• Які регіони світу є найпроблемнішими?
• Як змінюються пори року в Україні та чи чекати у майбутньому на стихійні лиха?
• Як війна впливає на клімат?
• Чи існує позитив у кліматичних змінах?
• Що чекає на планету у майбутньому – льодовиковий період або смертельна спека?
• Чи може людство повторити долю мамонтів?

"Протягом життя одного покоління відбуваються зміни, для яких раніше потрібно було півтори-дві тисячі років"

– Коли говорять про кліматичні зміни, часто мають на увазі потепління. Але чи справді це так?

– Кліматичні зміни – це не лише про температуру повітря. Вони відбуваються в усій кліматичній системі, яка складається з атмосфери, гідросфери, кріосфери (сніговий покрив і льодовики), літосфери та біосфери, частиною якої є людина.

Коли ці зміни мають певну періодичність протягом якогось проміжку часу, йдеться про коливання клімату. Якщо вони однонапрямні та незворотні – це зміна клімату. Тобто спостерігаються стійкі тенденції зміни температури повітря, кількості опадів, інтенсивності й кількості небезпечних природних явищ, рівня океанів, водності річок тощо.

Підвищення температури океану та збільшення його тепломісткості також є індикаторами зміни стану кліматичної системи. Вони впливають на циркуляцію атмосфери, інтенсивність циклонів й антициклонів (повітряних вихорів з низьким і високим тиском), траєкторії їхнього переміщення.

Протягом історії Землі було багато періодів, коли суттєві зміни кліматичної системи перетворювали її то на снігову кулю, то на вогняну планету з високою температурою. Проте це займало мільйони років.

Зараз протягом життя одного покоління відбуваються надзвичайно потужні зміни, для яких раніше потрібно було півтори-дві тисячі років. Ба більше, вони посилюються і, за прогнозами, продовжать цю тенденцію у майбутньому.

Потепління – це лише симптом. Температура тіла людини, наприклад, свідчить про те, що в організмі відбуваються патологічні процеси, які можуть призвести до смерті. Так само і температура атмосфери відображає зміни у кліматичній системі загалом.

– Що сприяє кліматичним змінам?

– Вони залежать від декількох чинників. По-перше, природні – вони спостерігалися на нашій планеті навіть тоді, коли ще не існувало людей. Це і зміна орбіти Землі, коли стала іншою кількість сонячної радіації, яка доходить до планети. І зміна конфігурації материків, що колись були одним цілим. Але все це відбувалося протягом мільйонів, а інколи й мільярдів років.

По-друге, антропогенні чинники. Ті зміни, які ми бачимо зараз, є наслідком діяльності людини. Підвищення температури повітря внаслідок антропогенного фактора в 10 разів вище за вплив природних чинників. Це такий "внесок" нашої цивілізації.

Через людську діяльність середня річна глобальна температура підвищилася на 1,3°C-1,5°C у порівнянні з доіндустріальним періодом. Тоді як через природні чинники – на 0,1°C.

– Якщо говорити про антропогенні чинники, що шкодить клімату найбільше?

– Найбільше шкодять парникові викиди, зокрема вуглекислого газу та метану. Минулий рік став найтеплішим з початку спостережень – приблизно з кінця XIX століття. З 2023-го до 2024-го був великий стрибок у концентрації парникових газів, а останній став рекордним за їхньою кількістю.

Це не пройшло непомітно для нашої кліматичної системи. Вперше середня глобальна температура за рік була на 1,5°C вищою за температуру доіндустріального періоду. Звідси – танення вічної мерзлоти, яке вивільняє додаткову кількість метану.

Це такий собі цикл, коли одне явище посилює інше і створюється кумулятивний ефект. В якийсь момент після такого накопичення навіть невеликі фактори можуть спричинити суттєві й незворотні зміни.

І вже зараз на нашій планеті відбуваються процеси, які свідчать про можливість катастрофічних наслідків. Наприклад, це проблема з кораловими рифами. Вони знебарвлюються й можуть просто зникнути. Ми втрачаємо цілу екосистему.

– Яка зараз ситуація з кліматом у різних куточках нашої планети? Де зміни є найбільшими?

– Одним із ключових індикаторів зміни клімату є підвищення температури. І воно – нерівномірне. Найбільший ріст приземної температури повітря спостерігається в полярних регіонах. Це призводить до зміни циркуляції атмосфери й танення льодовиків, через що підвищується рівень Світового океану.

Між тропосферою та стратосферою існують повітряні течії, які називають струминними. Вони відділяють арктичні широти від помірних. І чим стійкіша ця струминна течія та більша швидкість вітру, тим вища ймовірність, що арктичне повітря не переміститься у помірні широти і ми матимемо теплу зиму.

Через підвищення температури в полярних регіонах струминні течії стають нестійкими та змінюються. Теплі повітряні маси починають все далі й далі поширюватися на північ, а арктичне повітря просувається в помірні й навіть субтропічні регіони.

В екваторіальних широтах сильно зростає проблема посушливості, що є викликом для вирощування сільськогосподарських культур. Також зростає кількість потужних тропічних циклонів, які призводять до катастрофічних наслідків.

У помірних широтах зима стає теплішою, а літо – спекотнішим.

"В Україні все частіше спостерігаються тропічні ночі"

– Які кліматичні зміни спостерігаються в Україні?

– В Україні швидкість підвищення середньої за рік температури повітря майже втричі перевищує ріст глобальної. Це майже зіставно зі змінами у полярних широтах. У нас збільшується тривалість теплого періоду, а холодного – зменшується. Зима стає не лише коротшою, а й значно теплішою. Через це змінюється структура опадів. Оскільки переважає додатна температура, опади частіше мають форму дощу, а не снігу. Сильно скорочується період стійкого залягання снігового покриву. Це впливає на водність річок, які мають снігове живлення, а як наслідок – проблеми з водними ресурсами.

Також збільшується тривалість та інтенсивність посух. Звідси – підвищення пожежної небезпеки. Пожежонебезпечний період 2025 року може бути досить інтенсивним. Сніговий покрив був майже відсутній, а тому збереглися всі бур’яни, які росли на полях і в лісах. Вони просто не перегнили. Температура повітря знову очікується вищою за кліматичну норму, зростає дефіцит опадів, збільшується тривалість бездощового періоду.

Підвищення температури також сприяє ранішому початку періоду вегетації. Цієї зими, наприклад, у Києві цвіла сакура, майже розпустився бузок, з’явилися проліски.

Зміни стосуються й осіннього періоду. Зараз вересень – це фактично літній місяць. І минулого, і позаминулого року у вересні температура повітря досягала 30°C і вище.

– Наскільки сильно змінилися пори року в Україні за останні 50 років? Адже ми бачимо, що зими потеплішали надзвичайно стрімко.

– Існує таке поняття, як кліматичний період. Він дозволяє отримати характеристику кліматичних умов певного регіону, яка вважається сталою – тобто суттєво не змінюється. Тривалість цього періоду – 30 років. Середнє значення показників протягом нього називають кліматичною нормою. Від кліматичної норми температури повітря і ґрунту залежить товщина стін та фундаменту будівель, глибина прокладання труб тощо.

Сучасна кліматична норма – це період з 1991 по 2020 рік. Якщо порівняти її з 1961-1990 роками, побачимо дуже багато змін. Середня за рік температура повітря стала на 1,2°C вищою. Найбільші зміни спостерігаються зимою і літом, які стали теплішими майже на 1,5°C. Змінилася і їхня тривалість.

Зимовий період – коли середня температура за добу нижче за 0°C і тримається понад 5 днів – став коротшим майже на місяць. І він дійсно теплішає. Через це зменшується тривалість сезону опалення, а для підтримки комфортної температури потрібно менше ресурсів, ніж 30 років тому.

Тривалість теплого періоду навпаки зростає – завдяки більш ранньому початку та пізньому завершенню.

– Нещодавно писали, що в Києві вже третій рік поспіль не фіксують кліматичну зиму.

– Це не зовсім так. Цього року кліматична зима була в лютому, у 2023-2022-му – в листопаді. Але це нетривалий період з не надто низькою температурою. Про мороз 30-40°C ми вже давно забули.

Взимку суттєво зросла мінімальна температура – зменшилася кількість днів з морозами. Влітку став тривалішим період спеки.

Зараз в Україні також все частіше спостерігаються тропічні ночі. Це коли мінімальна температура вночі вища за 20°C.

"У майбутньому в Україні може бути більше циклонів"

– Останнім часом все більше говорять про стихійні лиха – урагани, повені, лісові пожежі. Чи справді вони почастішали?

– Абсолютно. Важливою умовою для утворення тропічних циклонів (ураганів – в Атлантиці, тайфунів – у Тихому океані) є висока температура океану. Коли вона сягає 28°C і вище, повітряні маси, які нагріваються над океанічним простором, починають підійматися вгору, волога випаровується та утворюється вихор. Він здатний дуже швидко розвиватися і переростати в потужний циклон.

Є традиція – давати назви кожному урагану. На початку сезону складають список імен, які починаються на літери латинського алфавіту – одне чоловіче, одне жіноче. І вже були такі роки, коли літер не вистачало і залучали грецький алфавіт.

Водночас завдяки прогресу у прогнозуванні траєкторії переміщення тропічних циклонів кількість людських жертв зменшується. Людей встигають евакуювати.

Найбільше від ураганів потерпають острівні країни. Їм немає куди евакуюватися. Тому саме ці держави є найбільш вразливими у контексті кліматичних змін. Особливо ті, що розташовані на коралових рифах. Через підвищення рівня океану вони можуть просто піти під воду.

Цікавий момент, що посилення циклонічних вихорів спостерігається не лише в тропічних широтах, а й у помірних. У 2023 році в Чорному морі вперше зафіксували циклон, схожий на тропічний – з оком бурі. Найбільше через нього постраждала територія Туреччини та Росії. А кількість опадів на сході Чорного моря в системі цього циклону склала майже 8-місячну норму.

Збільшення інтенсивності опадів також є одним із проявів зміни клімату. Згадайте повені, які у листопаді 2024 року охопили іспанську провінцію Валенсія. Тоді випала 6-7-місячна норма опадів протягом декількох днів.

Зараз все частіше спостерігаємо явища, які раніше були нехарактерними для певних регіонів. Наприклад, у 2021 році у невеличкому канадському селищі Літтон протягом трьох днів температура повітря сягала 49°C. Воно розташоване на тій самій широті, що і Харків. Аномальна температура призвела до потужних пожеж.

Такі явища неможливо внести у кліматичні моделі, вони є непередбачуваними. Тому ті способи розрахунків, якими ми користуємося зараз, дуже скоро стануть недієвими. Зокрема, температура у 2024 році вийшла за межі прогнозів, які давали кліматичні моделі. Ми перебуваємо на межі.

– Чи зачеплять Україну циклони у майбутньому?

– Циклонічна діяльність характерна і для України. Саме циклони приносять до нас вологу, а разом із нею – сильні грози, шквали та хуртовини взимку. Переважно вони спостерігаються у холодний період.

Найбільш небезпечними є південні циклони, які переміщуються в Україну із Середземного моря, з Балкан. Вони мають великий запас вологи та енергії нестійкості (потенційної енергії в шарі повітря), що призводить до утворення потужних хмар і, як наслідок, сильних дощів та снігопадів. Особливо небезпечними вони бувають при переміщенні на Карпати, де можуть спричиняти катастрофічні паводки.

Повторюваність таких циклонів в Україні дещо зменшилась, проте вони стали небезпечнішими. Причиною цього є зміна їхньої траєкторії на південнішу та сповільнення руху.

Зокрема, південний циклон Беттіна, який рухався територією України 25-27 листопада 2023 року, зумовив сильні опади та вітер не лише у нас, а й у Болгарії, Румунії, Молдові, Туреччині та Росії. Внаслідок сильних снігопадів і хуртовин загинуло щонайменше 23 людини, 12 з яких – на території України. Також нарахували 2,5 мільйона постраждалих через відключення електроенергії, перебої в русі транспорту та руйнування інфраструктури. Під час оцінки причин виникнення такого потужного вихору виявилося, що він не був би таким інтенсивним, якби не антропогенні чинники.

У майбутньому таких циклонів в Україні може бути більше.

На щастя, зараз підвищилася точність прогнозів. Наприклад, прогнози погоди на 5 днів справджуються так, як 10-15 років тому – триденні. Тож попередження про небезпечні явища ми зможемо отримувати завчасно і матимемо час на підготовку.

– А якщо говорити про лісові пожежі? Вони теж є наслідком кліматичних змін?

– Переважно – у 95% випадків – причиною є людина. Але погодні умови дійсно впливають на можливість виникнення пожеж – це високі температури, відсутність або незначна кількість опадів, вітер, властивості певних ґрунтів (глинисті зберігають вологу довше, а піщані – просочуються швидко).

Якщо в умовах спеки та тривалої посухи з’являється джерело пожежі, як-от викинутий недопалок, це призводить до потужних пожеж. Вітер може поширити вогонь на значну площу. Особливо у випадку із сосновими лісами. Шишки стають такими собі снарядами, які палають та під впливом високої температури вистрілюють на дистанцію до 100 метрів, розповсюджуючи пожежу.

Тому уникання монопосадок, особливо хвойних, зменшує пожежну небезпеку. Ліси повинні бути змішаними.

"До України можуть знову повернутися пилові бурі"

– Яких стихійних лих очікувати в Україні?

– Будь-яке природне явище може бути небезпечним, якщо перетинає певну межу. Наприклад, дощ. Якщо за 12 годин і менше на рівнинній території випадає від 15 до 50 мм опадів – це є небезпечним явищем, а якщо більше ніж 50 мм – стихійним (у випадку з гірським регіоном – понад 30 мм).

На жаль, підвищення температури повітря сприяє зростанню нестійкості атмосфери, утворенню потужніших хмар і, як наслідок, інтенсивних злив. Особливо небезпечними ці процеси є в Карпатах, адже на ці чинники накладається вплив гірських систем.

Не лише зливи стають інтенсивнішими, а й шквали, грози, град і смерчі. Вони пов'язані з таким атмосферним процесом, як конвекція – вимушене підняття повітря вгору через низку причин, як-от підвищення температури повітря. Наявність достатньої вологи в атмосфері призводить до утворення потужних хмар. Їхня верхня межа суттєво зросла – на декілька кілометрів. У таких хмарах збільшується швидкість вертикальних рухів, що сприяє утворенню граду більшого діаметра, потужних гроз та шквалів.

– Минулого року неодноразово Україну накривав пил із Сахари. Чому це відбувається й чи було таке раніше?

– Це пилові бурі, які були завжди. Зазвичай пил до нас потрапляє з двох регіонів, де є великі пустелі – із Сахари або Каспію. Переміщенню повітряних мас звідти сприяють області високого тиску. Такі процеси були, є і будуть.

Але пилові бурі утворюються і на нашій території. Були періоди, коли вони тривали понад 12 годин, а то й більше ніж добу, при цьому швидкість вітру сягала понад 15 м/с. Зазвичай такі бурі спостерігаються в березні, коли рослинність ще не піднялася, але вже починають орати поля, які дуже швидко висихають. Тоді вітер починає переносити ґрунт на великі відстані.

Наприклад, у 60-70-х роках минулого століття ці бурі були великою катастрофою для України. Їх називали чорними. Під час однієї такої бурі знімався і переносився родючий шар ґрунту з території цілої області. І десь на початку 70-х років розробили програму для боротьби з цим явищем. Тоді по всій території України посадили лісосмуги.

Це робилося не хаотично, а з точними розрахунками. Вважається, що дерева зменшують швидкість вітру на відстані, яка дорівнює їхній висоті, помноженій на 11. Найчастіше висаджували тополі – квадратом, довжина кожної сторони якого складала близько кілометра. Дерева добре захищали поля від вітру, збільшували шорсткість підстильної поверхні, а взимку накопичували сніг. З настанням весни ґрунт був зволоженим, а дерева обмежували швидкість вітру.

Завдяки цьому понад 30 років в Україні не було сильних пилових бур. Лише в останні роки вони починають з’являтися знову.

Південь і Схід – це ті регіони, які найбільше потерпають від пилових бур. І саме там ведуться бойові дії. Часто – у лісосмугах, від яких практично нічого не лишилося. Тому до України можуть знову повернутися пилові бурі.

Щоб виростити нові лісосмуги, треба багато часу – дерева ростуть повільно. А підвищення температури та зменшення кількості опадів, які зараз спостерігаються, цьому не сприяють.

– Які ще ризики для клімату створює війна?

– Військові дії підвищують також ризик виникнення пожеж. Адже вони накладаються на сприятливі до цього погодні умови – підвищення температури та зменшення кількості опадів. І це стосується не тільки лінії бойового зіткнення, де постійно падають снаряди, а й тилу – де збивають ракети й безпілотники.

Звідси також додаткові викиди в атмосферу. Велика кількість військової техніки, бойові дії, переміщення людей з одного регіону в інший – все це призводить до викидів парникових газів. За оцінками Міндовкілля, протягом трьох років повномасштабної війни викиди парникових газів становлять близько 230 мільйонів тонн CO₂.

– Але це впливає не тільки на Україну, а й на країни-сусідки?

– Звичайно. Є таке явище як дифузія. Тобто парникові гази поширюються на всю атмосферу.

"Під час пандемії кількість викидів зменшилася. Однак 2023 рік все одно став найтеплішим"

– Чи пройшли ми вже ту межу, після якої кліматичні зміни стали незворотними? Якщо зараз всі країни світу раптом би зупинили викиди й почали активно працювати на зниження парникових газів в атмосфері, щось би змінилося?

– Під час пандемії COVID-19 ми мали такий собі дворічний незапланований експеримент, коли через карантин зупинилося багато виробництв та звичних процесів на планеті. У той час кількість викидів суттєво зменшилася. Однак 2023 рік все одно став найтеплішим, а 2024-й побив його рекорд. Тобто глобальне потепління не призупинилося.

Проблема полягає в тому, що 95% енергії, яка накопичується в атмосфері, вбирають океани, тепломісткість яких через це зростає. У 2024 році в них накопичилося стільки тепла, скільки людство виробило у 2023-му.

Океани, які займають 2/3 нашої планети, прогрілися на 2 кілометри у глибину. Щоб вони охололи, потрібен досить тривалий час. Якщо одномоментно зникнуть викиди та припинить збільшуватися кількість парникових газів, які ще треба буде вивести з атмосфери, цього буде недостатньо для зупинки кліматичних змін.

З одного боку, ми повинні не допускати подальшого зростання концентрації парникових газів та працювати над її зменшенням. З іншого – маємо адаптуватися до змін у кліматичній системі. І саме другому зараз приділяється найбільше уваги.

Минулого року в Україні ухвалили закон про основні засади державної кліматичної політики, направленої на пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до неї. Ми маємо виявити їхній вплив на всі сектори економіки, довкілля, життя громадян. Після цього – розробити план із запобігання негативним наслідкам. Але варто зауважити, що є й позитивні моменти, які варто враховувати.

– Які саме?

– Наприклад, збільшення тривалості теплого вегетаційного періоду відкриває для України можливість вирощувати додаткові урожаї. Зважаючи на те, що в деяких країнах ситуація значно гірша, ми можемо стати житницею світу й постачати багато культур, як-от пшеницю та кукурудзу.

Через зміщення кліматичних зон деякі культури поширюються далі на північ. Полісся, наприклад, поступово перетворюється на "олійно-зерновий пояс". У цьому регіоні стало більше тепла та все ще є достатньо вологи для вирощування кукурудзи, пшениці, соняшника. Тож з’явилася можливість вирощувати на Поліссі великі врожаї цих культур.

Водночас на півдні, де спостерігається посушливість, отримати стійкий урожай без зрошення практично неможливо. Тому втрата Каховського водосховища є дуже великою проблемою для цих регіонів. Через це збільшується нестача вологи, зростає посушливість. Звідси – гірші умови для землеробства та підвищення пожежної небезпеки.

"Вже зараз починаються проблеми з вирощуванням огірків, капусти, картоплі"

– Які нові культури можуть з’являтися в Україні за кілька десятків років?

– Зараз це важко сказати, адже зміни відбуваються надзвичайно швидко. Південні культури все частіше рухаються на північ. Наприклад, на Київщині на присадибній ділянці зараз запросто вирощують баклажани. У 70-х роках минулого століття це важко було собі уявити. Тоді баклажани привозили як екзотичний продукт. Так само з виноградом, персиками – ними нікого не здивуєш в цьому регіоні. Навіть мигдаль чи хурма ростуть досить успішно.

На півдні теплозабезпеченість настільки збільшується, що вже є можливість вирощувати, наприклад, бавовну і рис. Але для цього потрібно багато вологи.

– А чи можемо ми якісь культури навпаки втратити у майбутньому?

– Звичайно. Вже зараз починаються проблеми з вирощуванням огірків, капусти, картоплі. У 2024 році температура тривалий період сягала від 25 до 40°C. Тому ці культури стає важче виростити на відкритому ґрунті – потрібно використовувати технології для збільшення вологи, зрошування. Без застосування таких адаптаційних заходів отримати стабільні врожаї досить складно.

Через погодні умови урожайність не є постійно однаковою. Кожні 4 роки ми маємо один рік із високим урожаєм, один – з низьким урожаєм і два роки – посередні. Наше завдання – організувати виробництво так, щоб люди мали прибуток в усіх цих випадках.

Також зараз помирають ялинові ліси. Ці дерева мають поверхневу кореневу систему, а високі температури призводять до того, що вони просто не можуть вижити. І навіть саджанці ялини виростити в природних умовах проблематично – треба залучати технології.

"Ми йдемо за гіршим сценарієм"

– Якою буде наша планета наприкінці цього століття?

– Це залежить від вибору шляху розвитку нашої цивілізації. Якщо ми й надалі продовжимо викидати таку ж кількість парникових газів, як зараз, середня за рік глобальна температура може зрости на 3-4°C у порівнянні з доіндустріальним періодом. Оскільки підвищення температури повітря на планеті нерівномірне, у полярних широтах зміни можуть сягати 8-10 °C.

Підвищення глобальної температури на 0,1°C призводить до збільшення тривалості теплого періоду на 1 день. Якщо у полярних широтах вона зросте на 8-10°C, кількість теплих днів з додатною температурою збільшиться на 80-100. Тривалість полярного літа складає всього 90 днів, а то і менше. Тобто воно стане вдвічі довшим, що вплине на крижаний покрив цих регіонів, рівень Світового океану, загальну циркуляцію атмосфери та океану.

Непередбачуваних випадків стає все більше. Зараз ми йдемо за сценарієм, коли викиди парникових газів уже є більшими, ніж передбачалось за найгіршим сценарієм. Але майбутнє може бути ще печальнішим за прогнози.

– Який сценарій зараз реалістичніший: новий льодовиковий період чи вогняна планета?

– Я думаю, буде щось середнє. Навряд ми дійдемо до вогняної планети чи до льодовикового періоду. Температура повітря підвищуватиметься, а кліматична система змінюватиметься – це однозначно. Але зараз ми не можемо зазирнути так далеко у майбутнє. Технології прогнозування дійсно розвиваються, та вони ще не такі потужні. Ми можемо глянути максимум до кінця століття чи трохи далі.

Знову ж таки, всі ці прогнози пов'язані зі шляхом розвитку людства. Донедавна були надії, що ми візьмемося за розум, щоб зменшити викиди парникових газів. Але те, що ми чуємо останнім часом, викликає тривогу. Зокрема, заяви Трампа про наміри збільшити видобуток нафти та газу.

Кожен новий пік – температури чи опадів – суттєво відривається від попереднього. Тобто розрив між аномаліями зростає. До чого це призведе? Все частіше починають говорити про кумулятивний ефект – тобто про накопичення зміни. Коли та в якому регіоні він може проявитися – ніхто спрогнозувати не може.

Не треба забувати й про природні чинники. У рекордному 2024 році на викиди парникових газів наклався пік сонячної активності, а також явище Ель-Ніньйо, через яке підвищується температура поверхні океану та атмосфери.

Вчені говорять, що 2025 рік теж може стати аномально теплим, але навряд чи він випередить 2024-й. Якщо це станеться – можна буде остаточно сказати, що наявні моделі для прогнозування потрібно уточнювати – з урахуванням нових, значно гірших сценаріїв..

"Планета перебуває на шостому циклі вимирання"

– Тобто не можна виключати ризик того, що люди стануть новими мамонтами?

– Так, все можливо. За останні пів століття зникли тисячі видів тварин і рослин. І це просто жахає. Раніше періоди вимирання тривали мільйони років, а 50 років – це просто мить.

Вчені говорять, що наша планета перебуває на шостому циклі вимирання. Таких періодів було вже п’ять – всі вони призводили до вимирання близько 95% всього живого. Потім проходили мільйони років, з’являлися нові види, які вже були абсолютно іншими.

Людина виявилася, мабуть, найпотужнішим тригером за всю історію планети. В масштабах історії Землі ми живемо не так вже й довго, але змінили її надзвичайно сильно.

– Що людству варто робити, щоб зупинити погіршення кліматичної ситуації?

– Потрібно зменшувати викиди парникових газів та виводити їх з атмосфери. Це й ефективне використання наявних ресурсів, і перехід на альтернативні джерела енергії.

Але нам треба й адаптуватися. Наприклад, взяти ті ж лісосмуги. Чим більше ми висадимо дерева, тим більше буде кисню і менше вуглекислого газу. На додаток до цього – зниження температури та підвищення вологості.

Щодо сільського господарства – це зрошення для компенсації низької вологості, використання добрив, сівозміни, нових сортів.

Островом тепла зараз є місто. Будівлі, бетон, машини – все це сприяє ще більшому нагріву атмосфери. Це додаткові 5-10°C. Коли говорять, що температура повітря 40°C – мається на увазі, що вона така в тіні на висоті двох метрів. Нам треба так планувати міста, щоб створити якомога більше тіні для хованок від спеки та менше використовувати енергії для кондиціювання.

Також ми маємо зосередитися на енергоефективності. Зокрема, на побудові кліматично нейтральних міст, які виділяють стільки ж вуглекислого газу, як і споживають. У таких умовах температура повітря не буде суттєво змінюватися від того, а надлишок енергії не потраплятиме в атмосферу.

Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"