Лептонний бог, фуфломіцини і боротьба за рівність. Підсумки року від УП.Життя

5800
30 грудня 2016

Останні кілька днів редакція "Української правди. Життя" гортала архіви статей та новин – і зрозуміла, що внутрішнє відчуття "ох, яким же непростим був цей рік!" таки цілком збігається з висновками, які можна зробити з аналізу публікацій.

Втрати йшли разом з перемогами, надія – поряд зі страхами і розчаруваннями, втома в купі з натхненням.

Хай у 2017-му буде більше перемог і радості. Бажаємо це вам, і собі теж :)

З любов'ю, ваша "Українська правда. Життя".

НОВА ПОЧАТКОВА ШКОЛА

Одна з найбільших #перемог цього року – розвантаження програм початкової школи.

З 1 вересня МОН дозволив першачкам писати простим олівцем, а вчителям – не використовувати червону ручку для перевірки робіт: у першому класі викладачам цього "не рекомендовано" робити, а в 2-4-му вчитель може сам обирати колір пасти для поміток у зошитах. Деякі вчителі, наприклад, пропонували дітям самим вибрати, яким кольором перевіряти їхній зошит.

Крім того, вдалось зробити перший крок до боротьби зі страхом помилки у школярів – якщо дитина сама знайшла помилку і виправила її, то за це вчитель не має права знімати бали при оцінюванні. А самі оцінки не можна озвучувати привселюдно при батьках чи дітях, адже вони – конфіденційна інформація дитини.

Щоб перейти до статті про розвантаження програм початкової школи, натисніть на світлину

Та й самі програми початкової школи зазнали неймовірних змін.

Наприклад, раніше у програмах з навчання англійської мови не було передбачено, щоб учень мав уміти відповідати на прості запитання "як тебе звати", "звідки ти" і "як справи". Натомість учні початкової школи повинні були "відтворювати графічне зображення" – переписувати у зошит слова і букви. Очевидно, що за таких умов вивчити мову і хоча б розуміти, що тобі кажуть, шансів було дуже мало.

Серед інших нововведеньскасовано техніку читання, звукові схеми слів, які батьки між собою називали "азбукою Морзе". Натомість ввели есе замість тексту-роздуму чи тексту-розповіді, які мають чітку структуру.

Крім того, тепер першокласники не мають завчати напам'ять таблиці додавання і віднімання в межах 10, а учні 2-го класу – в межах 20. Ну й, зубрити на оцінку табличку множення, хоча знати її вони мають. Просто вчитимуть у грі та на прикладах – замість бездумного і механічного запам'ятовування інформації.

Детальніші роз'яснення записані в коротких відео та розміщені на сайті EdEra. Їх можуть передивитись не лише вчителі, але й батьки – приміром, в інструкціях з англійської подано добірку безкоштовних ресурсів для вивчення мови.

 Щоб перейти до матеріалів з відеоінструкціями з англійської мови, натисніть на світлину. Фото belchonock/Depositphotos

Окрім цих змін, початкова школа отримала ще й нові Хрестоматії, із текстами сучасних авторів і дуже красивими ілюстраціями, яку видало "Видавництво Старого Лева". Книжки у відкритому доступі можна почитати на сайті МОН.

НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

Міносвіти представив, а Кабмін схвалив, концепцію нової української школи.

Вона передбачає не лише перехід на 12-річне навчання, але й зміну підходу у навчанні: від школи знань – до школи компетентностей.

Тобто, діти мають не лише знати якусь інформацію, але й вміти її застосовувати, працювати в команді, бути ініціативними і відповідальними, дбати про себе і своє здоров'я, мислити критично і творчо.

Перехід на 12-річку з усіма нововведеннями розпочнеться з 1 вересня 2018 року.

 Щоб почитати про школу компетентностей, натисніть на світлину

ОСВІТНІ ПРОЕКТИ

Поки громіздка бюрократична машина Міністерства освіти і науки розробляє зміни і обдумує шляхи їх втілення, громадські активісти вже беруться змінювати нинішню школу.

ГО "EdCamp" та "ПроСвіт" займаються неформальною освітою вчителів. Наприклад, у 2016 році на EdCamp побували понад 500 вчителів.

Крім того, цього року ПроСвіт створив краудфандингову платформу GoFundEd для шкільних проектів, аби вчителі мали змогу втілювати свої ідеї і реформувати середовище школи. Учителі, які пропонують свої ідеї, самостійно контактують з авторами платформи і проходять відбір.

Зрештою, за допомогою GoFundEd вдалось зібрати кошти на абсолютно різні проекти: від купівлі наборів "Лего" для уроків інформатики до створення Hackerspace для дітей на базі школи із поглибленим вивченням інформаційних технологій. А нещодавно двоє школярів запропонували проект з переробки залишків їжі з шкільної їдальні – "Компола" і зібрали необхідну для його реалізації суму.

У 2016 році стартував ще один освітній проект – "Ангели Школи". У рамках цієї ініціативи успішні підприємці, інноватори та активісти відвідують школи з лекціями на абсолютно різні теми. "Кожен, хто досяг певного успіху в житті і професії, має ділитися знаннями i досвідом зі школою", – впевнені організатори проекту.

 Щоб дізнатися більше про "Ангел" натисніть на світлину

Незабаром стартує зручна онлайн-платформа School Angels, через яку сам навчальний заклад та його "янгол" зможуть легше і простіше знаходити один одного.

Про ще один чудовий проект – платформу онлайн-курсів Prometheus, ви точно знаєте з публікацій на "Українській правді. Життя". Цього року проект запустив декілька абсолютно must-learn курсів: курс від Університету Квінсленда "Наука повсякденного мислення", онлайн-курси з аналізу даних та програмування.

Більше того, цього року команда Prometheus спільно з НТУ "КПІ", УКУ, НУ "Львівська політехніка" та ЛНУ імені Івана Франка запустили формат змішаного навчання. Замість звичних лекцій та поточного контролю студенти дивляться відеолекції та виконують завдання безкоштовних онлайн-курсів від найкращих викладачів України та світу.

А ще цього року, який офіційно був в країні роком англійської мови, в рамках літніх таборів GoCamps 117 волонтерів з 38 країн світу спілкувались зі школярами англійською. На літо 2017-го планується ще більше носіїв мови для українських дітей у рамках GoCamps.

Щоб зрозуміти, як працювали GoCamps, натисніть на світлину

Активісти руху GoGlobal перевірили знання англійської серед держслужбовців і взялись за покращення їхніх знань, а в кінотеатрах з'явилось більше фільмів мовою оригіналу.

Наприкінці року з'явилась ще одна новина: вчителька гімназії Кропивницького потрапила у топ-50 викладачів світу.

Словом, усі ці новини з серії #перемога.

ОБШИРНИЙ ПЛАГІАТГЕЙТ І ЛЕПТОННИЙ БОГ

А тепер трохи #зради.

Цей 2016 рік запам'ятається у тому числі плагіатним скандалом дружини віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка Катерини.

Спершу в докторській дисертації з педагогіки Катерини Кириленко колеги виявили масштабний плагіат. Згодом науковці підтвердили цей факт через програму Дисернет, а фізики виявили у роботі псевдонауку про лептони.

Академік Вадим Локтєв назвав ці фрагменти тексту "нісенітницями та безглуздим потоком свідомості".

Катерина Кириленко на ці звинувачення відповіла зустрічними звинуваченнями: мовляв, проти неї та її чоловіка влаштовано "брудну політичну кампанію", а в роботі немає ніякого плагіату.

Чого варта лише назва колонки пані Катерини: "Донос і цькування як універсальний засіб проти науки і культури".

Втім, позбавити її наукового ступеня "доктора педагогічних наук" науковій спільноті так і не вдалося. Рішення про це мала винести та ж спецрада, яка й присудила наукову ступінь. Звісно, вона цього не зробила.

А МОН лише розвів руками: каже, маємо конфлікт інтересів, закладений у законодавстві, коли рішення про позбавлення наукового ступеню повинна прийняти та ж сама спеціалізована вчена рада, яка його присудила.

Дружину віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка Катерину, яку спіймали на плагіаті, так і не позбавили звання. Фото УНІАН

Відтак далі проблему має вирішити запуск Національного агентства забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) та національного репозитарію наукових текстів.

Згодом виникла ще одна деталь: ректор Національного університету біоресурсів та природокористування Станіслав Ніколаєнко, в якому і захищалась Катерина Кириленко, теж активно використовував у своїй науковій роботі чужі статті. І навіть не соромився приписувати собі "проведений аналіз", "особисто" здійснені дослідження, визначення "отримані результати", які насправді переписав з робіт іноземних авторів.

А насамкінець ще й виявилось, що міністр освіти і науки Лілія Гриневич не оформила як цитування кілька публікацій, які використала для написання своєї наукової статті. За це вона одразу вибачилась і пообіцяла, що не використовуватиме ці статті у роботі над докторською дисертацією. Свою кандидатську вона захистила ще у 2005 році. Її перевірили на плагіат у тому числі громадські активісти – у кандидатській його не знайшли.

ДОКАЗОВА МЕДИЦИНА І ЖОДНИХ АНТИБІОТИКІВ ПРИ ЗАСТУДІ

Влітку "Українська правда. Життя" поїхала до відомого лікаря Євгена Комаровського, аби обговорити сучасну медицину, безвихідь батьків у пошуку лікаря і профілактику усіляких хвороб.

Тоді Євген Олегович сварив медиків і МОЗ за те, що чомусь українців лікують не так, як за кордоном, їм постійно "впарюють фуфломіцини" –препарати з недоказаною ефективністю, не потрібні для лікування. І якщо всерйоз не зайнятись реформою медицини – українці просто вимруть.

Як доказ, на папірці Комаровський написав просту формулу: 25 (років) х 52 (мільйони українців) = 42 мільйони (нинішнє населення країни).

Ця розмова співпала по даті з приходом в МОЗ нової команди на чолі з засновницею проекту Patriot Defenсe Уляною Супрун.

 Щоб прочитати інтерв'ю Уляни Супрун "Українській правді. Життя" натисніть на світлину

Вже наприкінці листопада Євген Комаровський опублікував пост, у якому похвалив МОЗ: відомство офіційно вказало, що ГРЗ та грип не треба лікувати антибіотиками та імуностимуляторами, противірусними препаратами тощо.

Якщо точніше, МОЗ визнав пріоритет доказової медицини понад національною, взявся перекладати міжнародні протоколи лікування і запланував величезну реформу системи охорони здоров'я.

РЕФОРМУВАТИ МЕДИЦИНУ, ІНАКШЕ - ВИМРЕМО

Якщо ви стежили за статтями на "Українській правді. Життя", то ви знаєте, що усі деталі запланованої медичної реформи є у публікаціях заступників в.о. міністра охорони здоров'я Павла Ковтонюка та Олександра Лінчевського, а також в інтерв'ю Уляни Супрун.

Найближчим часом ми опублікуємо відповіді міністра на ваші запитання під інтерв'ю.

Але якщо підсумувати зовсім коротко, то варто знати наступне. 

Кабмін вже затвердив важливі документи, які дають старт реформі системи охорони здоров'я. Один з них стосується фінансування.

Передбачається, що податками збиратимуться кошти для 100% покриття національного медичного страхування. Громадяни нічого додатково не сплачуватимуть, і страхові виплати за лікування однієї людини не будуть прив'язані до розміру індивідуальних внесків.

Стосунки між лікарем та пацієнтом буде регулювати єдиний національний замовник (Національна служба здоров'я України). 

Він буде планувати та закуповувати медичні послуги для пацієнтів, напряму контрактуватиме з медичними закладами, оцінюватиме та контролюватиме якість послуг, підтримуватиме електронну систему збору та обміну медичною інформацією тощо.

 

Держава впроваджує поняття гарантованого пакету медичної допомоги. Йдеться про чітко визначений набір медичних послуг та ліків, право на отримання якого матимуть усі без винятку українці.

Крім того, МОЗ вже скасував сумнозвісний 33-ий наказ про "ліжкодні". Тепер лікарні можуть самостійно формувати свій штатний розклад. А ухвалена нещодавно постанова надає лікарням фінансову автономію вже з 2017-го року.

Відтепер кошториси складатимуться за спрощеною економічною класифікацією, яка містить лише два коди – поточні та капітальні видатки. Керівники медзакладів можуть оперативно здійснювати перерозподіл коштів між статтями.

МОЗ підготував і почав запускати реформу первинної ланки медицини. У відомтсві просять українців до липня 2017 року обрати собі сімейного лікаря і вже влітку підписати з ним угоду. Якщо ж лікар перестане лікувати пацієнта якісно — угоду можна розірвати і підписати з іншим фахівцем.

Аби перейти до тексту з детальнішими посяненнями, натисніть на зображення 

Крім того, розпочався процес створення госпітальних округів. Одна з вимог до їх виникнення — можливість доїзду до лікарні інтенсивного лікування за 60 хвилин. 

ЗДОБУТТЯ ПРАВА БУТИ ПОРЯД З ХВОРИМИ РІДНИМИ

Минулий рік показав, що маленька купка людей здатна змусити Міністерство охорони здоров'я змінюватися. Зокрема, як це прийнято у всьому цивілізованому світі, – відкрити двері реанімаційних відділень лікарень для відвідувачів тамтешніх пацієнтів.

Кампанія #пустітьуреанімацію виникла після одного позаминулорічного тексту та у 2016 році була підхоплена активістами на чолі з Анастасією Леухіною.

Прецедент цієї кампанії важливий з точки зору того, як можна не просто кричати про свій біль або протестувати – а домогтися затвердженого документу та системних змін всередині вітчизняної медицини: 29 червня відповідний наказ МОЗу, про можливість відвідин реанімацій, вступив в силу.

Як почитати, як має працювати "реанімація нормальної країни", натисніть на світлину. Малюнок Дмитро Лісенбарт

Багато лікарів досі схильні його бойкотувати. Вони зазначають, що побоюються за свою безпеку та можливість виконувати роботу. Їх позицію навіть підтримав Комітет охорони здоров'я Верховної Ради, на чолі з депутатом Ольгою Богомолець.

Однак позиція МОЗу, та його нової очільниці – в.о. міністра Уляни Супрун, однозначна: батьки та рідні повинні мати змогу відвідувати реанімації. У разі недопуску відомство закликає повідомляти їм.

РУХ ПРОТИ ЗАМОВЧУВАННЯ НАСИЛЛЯ

Українці стають більш уважною та чуйною нацією. Принаймні так би хотілося трактувати низку флешмобів проти насилля у всіх його проявах, які прокотилися українським сегментом соціальних мереж у 2016 році.

Почалося все з #‎яНеБоюсьСказати, який започаткувала журналістка Настя Мельниченко. Спочатку під таким хештегом українські жінки та чоловіки ділилися своїм досвідом сексуального насилля. Згодом їх дописи аналізували психологи. А потім флешмоб підхопили інші пострадянські країни, і його відлуння відчувалися навіть під час президентської кампанії у США.

Поради психологів щодо теми публічного обговорення сексуального насилля можна отримати, натиснувши на світлину

Після такої потужної акції українці почали озвучувати низку інших проблем, які прийнято замовчувати у нашому суспільстві.

Була піднята тема насилля на дітьми. Користувачі соцмереж та ЗМІ під хештегом #небийдитину пригадували власне дитинство, аналізували закордонний досвід покарань дітей та публікували свої аргументи на користь відмови від фізичного покарання малолітніх. Цього разу психологи теж долучилися до акції.

Окремо, під #ГодіМовчати, була піднята тема акушерського насилля під час супроводу вагітності, пологів та післяпологового періоду. Жінки анонімно ділилися своїм досвідом, до них долучилися прогресивні лікарі-акушери.

Прикро, але в 2016-му народні депутати так і не зрозуміли важливості протидії насиллю в Україні: голосуючи у сесійному залі законопроект про домашнє насильство, депутати збурились через слово "ґендер", та не ухвалили важливий документ.

КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ПОРЯД

Минулий рік допоміг багатьом українцям краще зрозуміти людей, які живуть поряд з нами, але яких ми майже не помічаємо, – людей з додатковими потребами.

Усе розпочалося із сумної історії львівського переселенця із Донеччини Романа Кисляка, який, маючи діагноз ДЦП, півтора роки тому вивіз із охопленого війною Донбасу 75 людей. Але широко відомим він став лише після прикрої історії, коли офіціант вигнав його із ресторану Vapiano Lviv.

Цей інцидент викликав хвилю обурення. Дружина президента Марина Порошенко, аби привернути увагу до проблем людей із особливими потребами, запросила переселенця на каву до Києва. Роман у відповідь започаткував акцію #‎накавуздругом і закликав усіх запрошувати людей з інвалідністю до громадських закладів.

Щоб зрозуміти краще Романа Кисляка, прочитайте його інтерв`ю, натиснувши на світлину 

Згодом Київ відвідав особливий австралієцьНік Вуйчич, який, не маючи рук та з однією маленькою ніжкою, живе повноцінним життям та надихає людей по всьому світу.

Але найбільше люди з додатковими потребами змусили говорити про себе, коли весь світ, роззявивши рота, спостерігав за шаленим тріумфом української збірної на Паралімпіаді в Ріо.

В Україні більшість людей з інвалідністю живуть у чотирьох стінах, не маючи можливості ані пересуватися по місту, ані вчитися, ані працювати – і на цьому фоні перемоги паралімпійців просто фантастичні.

На Заході людина з інвалідністю – це людина з рівними правами і практично рівними можливостями. Сподіваємося, 2017 рік стане роком "Пандусів в Україні".

 Щоб почитати історію кожного паралімпійського чемпіона натисніть на світлину

"УСІ РІЗНІ, УСІ РІВНІ"

Минулий рік можна сміливо назвати "Роком боротьби за рівні можливості".

На фоні гендерних скандалів про ІТ-стартаперів, які принизливо запрошували дівчат обслуговувати хакатон; про Спілку сексистів України; про Хвойдарню та інших, можна виділити і позитивні зміни.

Революційну для української політичної системи "гендерну квоту", яка була включена до виборчого законодавства у 2015 році, простимулювали гривнею: "Самопоміч" отримала майже 20 мільйонів гривень за те, що третина складу партії – жінки.

Протягом року також виникали конфлікти з приводу заборон на проведення фестивалів Рівності у Львові, Одесі та Запоріжжі. У Львові його проведення таки зірвали, натомість два інші міста змогли їх провести.

У червні 2016-го року у столиці відбувся "Марш рівності", який вже сміливо можна назвати культовим.

Захід ЛГБТ-спільноти, який кілька років поспіль проводився за величезного спротиву радикально налаштованих представників правого руху, трансформувався у Марш за рівні права всіх. Його підтримали культурні діячі, відомі інтелектуали, народні депутати і чиновники, та прості громадяни.

Загалом у події, за даними поліції, взяли участь близько 1500 осіб.

Захід ЛГБТ-спільноти у 2016 році трасформувалася у Марш за рівні права всіх. Фото Епізод.ua

ЄВРОБАЧЕННЯ

#Перемогою, якої всі чекали, але до останнього не могли повірити у втілення мрії, став тріумф співачки Джамали на Євробаченні-2016 у Стокгольмі.

За право представляти Україну на міжнародному конкурсі їй довелося поборотися: Джамала стала представницею України на "Євробаченні" саме завдяки голосуванню українських телеглядачів, обійшовши гурт The Hardkiss на національному відборі.

Пісню "1944", з якою Джа вийшла на сцену Євробачення, присвячена трагічній долі кримських татар, депортованих із Кримського півострова радянськими військами у травні 1944 року. Пісня розповідає реальну історію прабабусі співачки, Назил-хан.

Після оголошення списку учасників, російська сторона одразу пожалілася у Європейську мовну спілку (незмінного організатора конкурсу всіх років), що сингл "1944" має політичний підтекст і не може звучати зі сцени найбільшої арени Стокгольма.

Попри всі закиди, у ніч з 14 на 15 травня стало відомо, що, знову ж, завдяки глядачам, Джамала перемогла, здобувши 534 бали.

Україна одразу почала обговорювати, як прийматиме Євробачення у 2017-му році. 6 українських міст подали заявки на проведення конкурсу. Згодом Київ, Дніпро та Одеса підживили інтерес до відбору міст, ставши його фіналістами. Однак дату оголошення рішення постійно відкладали через сумніви у відповідності міст-претендентів усім вимогам організаторів.

Очікувано для всіх було обрано Київ. Головна арена проведення – Міжнародний виставковий центр на Лівому березі. Стосовно однієї з локацій розгорівся скандал – після робочої зустрічі організаторів стало відомо про наміри провести церемонію відкриття на території заповідника Софія Київська. Згодом у КМДА запевнили, що жодна з офіційних подій Євробачення-2017 не відбудеться у Софії.

Пізніше розгорівся ще один скандал – через фінансування конкурсу. Колишній гендиректор НТКУ Зураб Аласанія неодноразово заявляв, що на проведення Євробачення забрали гроші у Суспільного мовлення. Саме привернення уваги до організації пісенного змагання називали однією із причин звільнення Аласанії.

У жовтні ЄМС оголосила про черговий рекорд – 43 країни, які підтвердили участь у Євробаченні в Києві, серед них опинилася і Росія. Чергову хвилю обурення щодо участі російських музикантів організатори владнали обіцянкою, що артисти із "чорного списку", які підтримують анексію Криму та війну на Донбасі, на сцену МВЦ не вийдуть.

Попри всю тяганину, на конкурс виділили 655,7 мільйонів гривень. Півфінали Євробачення-2017 пройдуть 9 та 11 травня 2017 року, фінал – 13 травня 2017 року.

ВТРАТИ РОКУ

Маємо чесно зізнатись, що цей рік для редакції був важким саме через цілу низку втрат.

Влітку ми втратили близького друга і колегу Павла Шеремета. Вночі на дно його авто причепили бомбу, яка вибухнула, коли Павло вирушив зранку на роботу.

Про нього нам постійно нагадують фото, тексти, ялинкові прикраси, простір і все в редакції.

Сумуємо. Дуже.

Згадайте Павла Шеремета. Натисніть на світлину

А ще цього року на 90-ому році життя помер знаменитий інтелектуал, меценат і патріот Богдан Гаврилишин.

У жовтні 2016-го помер ще один великий українець – астроном Клим Чурюмов. Разом зі Світланою Герасименко він відкрив комету, дослідження якої може врятувати людство.

17 вересня на 87-му році життя не стало автора історичних романів Романа Іваничука. За своє довге письменницьке життя він видав близько шістдесяти книжок, двадцять із яких – історичні романи, присвячені білим плямам в українській історії – від часів Київської Русі до Євромайдану.

Взагалі 2016 рік розпочався з втрат не лише на фронті.

9 січня померла відомий волонтер Ірина Гавришева – вона пережила багато операцій на серці та суглобах. І навіть в інвалідному візку допомагала іншим, збираючи кошти на лікування і займаючись паліативною допомогою.

Навесні помер оперний співак, виконавець "Двох кольорів" Дмитро Гнатюк.

А згодом російсько-українська війна забрала ще одного знаменитого оперного співака – Василя Сліпака. До цього він 20 років жив і працював у Франції, але з початком війни на сході пішов на фронт у складі 7-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу.

Вранці 29 червня соліст Паризької опери Василь Сліпак з позивним "Міф" був убитий ворожим снайпером поблизу селища Луганське Донецької області.

Непростим був цей рік.

Хай 2017-й буде кращим.

powered by lun.ua

Головне на сайті