Не лише фізичне: 6 типів домашнього насильства
За даними Агенції фундаментальних прав ЄС, кожна третя жінка у Європі пережила насильство, зокрема домашнє. Водночас насильство в родині може стосуватися не лише жінок, але й чоловіків, дітей, літніх членів родини чи інших родичів.
Такий вид насильства включає різні моделі поведінки, але використовують їх з однією метою – для отримання і підтримання "влади" та контролю над людиною.
Часто домашнє насильство ототожнюють саме з фізичним насильством, оскільки його ознаки легко помітити. Проте є й інші, не менш шкідливі форми поведінки, які можна охарактеризувати як домашнє насильство, пише VeryWellMind.
Основні типи домашнього насильства
Фізичне насильство
Це один із найпоширеніших видів домашнього насильства, що може включати:
- хапання, штовхання, удари чи ляпаси;
- нанесення ран побутовими або іншими предметами;
- опіки чи укуси;
- позбавлення основних фізичних потреб (їжі, сну);
- заборону доступу до ліків чи допомоги.
Сексуальне насильство
Сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, є поширеною формою домашнього насильства. Приблизно 1,5 мільйона жінок щорічно зазнають зґвалтування у власних стосунках.
Емоційне насильство
Основною "зброєю" під час застосування цієї форми домашнього насильства є слова, а також дії, спрямовані на те, аби принизити людину, підірвати її самооцінку або викликати необгрунтоване почуття провини. Зокрема, йдеться про:
- маніпуляції або газлайтинг – таке собі "промивання мізків", що змушує людину сумніватися в адекватності свого сприйняття реальності;
- прямі або непрямі погрози;
- висунення завищених, необгрунтованих вимог;
- емоційний шантаж, аби викликати відчуття провини;
- мовчання і "принципове" ігнорування;
- постійна критика (наприклад, зовнішності або певних дій), насмішки;
- ігнорування ваших потреб або запитів;
- спроби досягти бажаного погрозами самоушкодження.
Фінансове насильство
Це форма контролю через обмеження доступу до фінансів. Відтак партнер-"агресор" може:
- забороняти працювати;
- контролювати доступ до грошей;
- використовувати ваші гроші без дозволу.
Ізоляція
Ізоляція – це вид домашнього насильства, який може проявлятися як у діях агресора, так і в поведінці постраждалої особи. Людина, яка чинить насильство, прагне контролювати партнера, у той час як постраждалий може свідомо обмежувати своє спілкування з батьками, друзями або колегами, щоб приховати факти психологічного або й фізичного насильства.
У такій ситуації єдиним джерелом "підтримки" для постраждалої людини стає сам агресор, що ще більше зміцнює його вплив.
Ізоляція є одним із найпотужніших інструментів контролю, що позбавляє людину доступу до зовнішньої підтримки та допомоги, змушуючи її залежати лише від свого кривдника.
Переслідування
Сталкінг або переслідування – це форма домашнього насильства, яка поєднує емоційний та психологічний вплив. Хоча з переслідуванням може зіткнутися будь-хто, статистика показує, що жінки стають об’єктом сталкінгу частіше, ніж чоловіки. За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), кожна шоста жінка і кожен сімнадцятий чоловік упродовж життя стикаються з переслідуванням.
Переслідування – це нав’язливе і небажане стеження за іншою людиною. Такі дії викликають страх перед можливим фізичним насильством або навіть смертю, що може загрожувати їй, її родині чи близьким.
Переслідування може відбуватися як під час стосунків, так і після їх завершення. До дій, що характеризують переслідування, належать:
- спостереження за людиною здалеку;
- проникнення до її дому;
- читання особистої кореспонденції;
- стеження за повсякденними діями;
- порушення судової заборони на наближення.
Цей вид насильства може завдати значної шкоди людині, спричиняючи труднощі зі сном, сильний стрес, тривожність, депресію, злість, розлади харчової поведінки, почуття безпорадності та багато інших проблем.
Куди звертатися, якщо ви постраждали від домашнього насильства
Якщо ви зіткнулися з домашнім насильством, не зволікайте зі зверненням по допомогу. Ви можете звернутися до поліції або суду, щоб притягнути кривдника до відповідальності. Також ви маєте право на безоплатне отримання соціальних послуг, медичної, психологічної та правничої допомоги.
Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства, але продовжують жити з кривдником, оскільки матеріально від нього залежите, а знайомих, у яких можна тимчасово оселитися, немає – вихід є, наголосили у Міністерстві юстиції України.
В Україні є притулки (шелтери), де постраждалі мають право перебувати 3 місяці (інколи до 6), поки налагоджують своє життя без кривдника – оформлюють документи, шукають роботу та житло тощо. Туди можуть влаштувати повнолітніх, неповнолітніх, що перебувають(-ли) у зареєстрованому шлюбі, та дітей із законними представниками.
Направлення до шелтера видають:
- Національна поліція України;
- соціальні служби;
- мобільні бригади соціально-психологічної допомоги;
- підрозділ місцевої держадміністрації або орган місцевого самоврядування, що працює у сфері протидії насильству.
У разі звернення до цих органів, повідомте, що потребуєте влаштування до шелтеру.
Контакти, які можуть знадобитися постраждалим від домашнього насильства:
- екстрений номер виклику поліції: 102
- гаряча лінія Національної поліції України: 0-800-500-202
- гаряча лінія патрульної поліції: (044) 287-82-82
- урядова гаряча лінія: 15-45
- Національна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей: 15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)
- Національна гаряча лінія із попередження домашнього насильства: 0-800-500-335 / 116-123
- Цілодобова служба "телефон довіри": 15-00 (зі стаціонарного) або (044)-272-15-00 (з мобільного)
